Футбольну спільноту Києво-Святошинського району сколихнула трагічна новина – передчасно пішов з життя Валерій Кондратюк. Давайте згадаємо і пом’янемо простого сільського хлопця, з дитинства залюбленого в футбол, гравця, з іменем якого асоціювався спорт номер один в селі Гореничі протягом тривалого періоду його футбольної кар’єри. "Валєра", як любляче називали героя нашої розповіді друзі по команді та вболівальники на імпровізованих трибунах "Сад Арени", завжди був серед тих, хто складав опору і надію гореницького футболу, хто без зайвих слів, але стабільно і самовіддано захищав кольори своєї команди - не заради слави, а просто через любов до футболу та спортивне братерство…
Валерій Кондратюк (30.04.1985-20.04.2020) – відомий футболіст – аматор, за амплуа – лівий захисник, учасник змагань в Києво-Святошинській футбольній лізі з 2001 по 2018 роки, народився в селі Гореничі, протягом своєї футбольної кар’єри грав за клуби "Ірпінь" (Гореничі), "Аквамарин" (Гореничі), ФК "Гореничі-2", ФК "Гореничі – 1960", "Лука" (Гореничі), ФК "Сорок" (Шпитьки - Гореничі). Вихованець шкільного футболу села Гореничі. Неодноразовий переможець та призер районних змагань з футболу в різних лігах (був переможцем першого, другого та третього дивізіону Києво – Святошинської ліги). Вболівав за "Динамо" (Київ).
Валерій Кондратюк був футбольним самоучкою, ніколи не займався організованим дитячим футболом, але з раннього дитинства не мислив свого життя без улюбленої гри. На його очах був приклад старшого брата Володимира, який був постійним учасником основного складу знаменитої на початку 2000-х років "дрім-тім" ФК "Ірпінь" (Гореничі). Цей футбольний колектив, очолюваний відомим наставником Вадимом Шельменком, в якому грали знамениті майстри м’яча , свого часу гримів на всю Україну. Саме за старшим братом Валерій поступово підтягнувся до організованого футболу – захищав кольори шкільної команди села, де його партнерами були однолітки, в майбутньому "зірки" місцевого стадіону, Ігор Сакир, Євген Круш, Євген Петрових (саме Женя був найкращим другом Валерія по життю – вони удвох, голкіпер і захисник, довгий час складали основу оборони сільської команди) та інші.
Потім перспективна футбольна молодь, в числі якої був і Валерій Кондратюк, була помічена тренером сільської команди "Ірпінь" Олегом Лахненком, на той час це був колектив вищої районної ліги, і таким чином наш герой розпочав свою кар’єру в дорослому футболі. Як розповідають його друзі, Валерій був футбольним самоуком, його ніхто не вчив премудростям великої гри – він можливо не феєрив на полі, але завжди грав надійно, самовіддано та дисципліновано, тобто був серед тих, кого називають непомітними бійцями, але без таких безстрашних "солдат" жодна команда не може існувати і перемагати. Пробитися одразу до основного складу сільської команди молодий хлопець не зумів, адже для команди Олега Лахненка був ще замолодий та недосвідчений, а потрапити до основного складу зіркового колективу, зібраного Андрієм Гуленком під орудою Вадима Шельменка в 2004-2007 роках взагалі було нереально.
Тож Валерій розпочав новий сезон в молодій команді "Аквамарин" (Гореничі), яку організував сільський спортивний ентузіаст Олександр Шевчук. Саме в цьому колективі Валерій став постійним гравцем основного складу і застовпив за собою місце лівого захисника. Починаючи з 2002 року, Валерій – постійний учасник футбольних перегонів під егідою КСРФФ в Києво-Святошинському районі, тобто його, без сумніву, можна назвати "гвардійцем" нашої ліги. Один з представників "золотого" футбольного покоління в Гореничах (Данилюк, Круш, Гоню, Петрових, брати Сакири, брати Кондратюки, Лемза, брати Шлейченки, брати Петрови та інші), Валерій довгі роки був одним з основних виконавців місцевих сільських команд та вигравав різноманітні комплекти нагород районної першості, в тому числі був переможцем першої, другої та третьої ліги Києво – Святошинського району. І в кожному колективі був на перших ролях – в складі дубля знаменитого "Ірпеня", і в команді тренера Романа Здоренка "Гореничі-2", і в новому проекті місцевого мецената Володимира Іванова "Гореничі-1960". Наприкінці своєї футбольної кар’єри Валерій ще встиг відіграти по одному сезону в нових для себе командах "Лука" (Гореничі) під керівництвом Олександра Лахненка та молодіжному проекті Владислава Іванова ФК "Сорок".
За спогадами своїх друзів та одноклубників, для гри Валерія були притаманні пристойна дистанційна швидкість, могутній удар з лівої ноги (Валерію неодноразово доручали пробивати штрафні удари), високі бійцівські якості. Лівоногий від природи, він був чіпким, жорстким захисником, який без зупину "бороздив" ліву бровку протягом всього матчу. Мовчазний, навіть флегматичний в житті, на полі Валерій перевтілювався в запального, невтомного гравця, який завжди боровся до останніх секунд. При цьому, при всіх своїх достоїнствах захисника, мав велике бажання йти вперед і забивати голи, постійно підключався на стандарти, бо був високим та досить кремезним хлопцем, міг проламати, продавити оборону суперника. Згадується один з поєдинків за участю Валерія – це було важливе "дербі" з сусідами – шпитьківчанами на їх полі, коли вирішувалася доля призових місць в районному чемпіонаті. Вже в доданий арбітром час за нічийного рахунку, який не влаштовував гостей, Валерій Кондратюк так прагнув перемоги для своєї команди, що підключився до атаки і забив вирішальний гол, який спричинив бурю емоцій. Гравці Шпитьок доводили, що там був офсайд, але арбітр показав на центр, і Валерій потрапив у обійми партнерів по команді, які святкували перемогу.
На жаль, подальша життєва доля Валерія Кондратюка склалася трагічно, адже внаслідок нещасного випадку на відпочинку в Туреччині він останні два роки був прикутий до ліжка. Виснажлива боротьба з хворобою, в якій хлопцю, як могли, допомагали і колишні одноклубники, і вся футбольна спільнота нашого району, і спортивні меценати, і районна влада, на жаль, не дала істотних результатів. У великодні свята Валерій передчасно пішов з життя, лише кілька тижнів не доживши до свого 35-річчя. Давайте сьогодні згадаємо Валерія Кондратюка добрим словом і гарним спомином. Царство небесне тобі, захисник… Спочивай з миром…
