Один із найголовніших претендентів на звання "Прогрес сезону" – це один із старожилів змагань, футбольний клуб "Авангард" із міста Корюківка Чернігівської області. Награвши за останні роки потужну, злагоджену "основу", а також якісно посиливши склад точковими придбаннями, підопічні Валерія Чорного ще й встигли намітити зміну поколінь – і це все не на шкоду результату, а навпаки – тільки на користь!
Як це вдалося "Авангарду"? Ми розпитали головного тренера команди Валерія Чорного.
– Не так часто доводиться бачити настільки значні турнірні ривки: після 9-го місця серед 12 учасників Групи 2 минулого сезону наразі ваша команда зимує третьою із реальними шансами на плей-офф. Що змінилося в "Авангарді", що спричинило до такого прогресу?
– Ну, я думаю, по-перше, ми зробили нарешті конкуренцію в команді. У складі у нас було 22-23 футболісти, чого дуже не вистачало раніше. Упродовж чемпіонату ми прийшли до висновку, що практично всі гравці в нашому складі рівноцінні. Коли людина не грає – вона починає замислюватися, а що ж робити? Як повернутися в гру, як завоювати ігрові хвилини на полі? Це дуже якісно впливає на спортивний, змагальний характер футболістів. Починає вмикатися спортивне самолюбство. Тренування зовсім по-іншому проходять. І це дає такий результат.
По-друге, на початку нового сезону керівництво з нами проговорило, що якщо до зими ми будемо потрапляти в ту зону, яка нам дозволятиме сподіватися на плей-офф, то вони згодні розглянути питання про підвищення в класі. Це був якісний мотиваційний момент.
По-третє, вважаю, що той "кістяк" колективу, який працював зі мною останніх 3-4 роки, залишився, а команду доповнили здібні новачки. Ось ці фактори й відіграли свою роль.
– За останнє півріччя команду поповнила низка новачків. І серед них виділяються молоді. Цілеспрямоване омолодження?
– Безперечно, мали на увазі й таке. Хоча, загалом, як-то кажуть, у паспорт ми не заглядаємо, завжди дивимося, передовсім, на ігрові якості футболістів. Щодо молодих – у нас ведеться постійна селекційна робота. Переглядали гравців у зимових турнірах, товариських матчах, змаганнях нижчого рівня. Десь своєчасними були поради наших друзів – футбольних людей. Отак і зібрали конкурентоздатний колектив.
Хто найбільше здивував серед молоді? 20-річний Андрій Лакеєнко, який прибув до нас після виступів за вишгородську "Чайку". Коли ми його запрошували, було багато скептиків, але в підсумку на відповідальній позиції центрального захисника він витіснив зі стартового складу навіть таких досвідчених гравців, як Даценко та іноді й Поляниця. До того ж, Андрій ще й почав забивати. Відзначимо поступовий, але впевнений прогрес 17-річного вихованця місцевого футболу Максима Сердюка.
– Яскраво проявив себе, але так само швидко зник 19-річний Назар Волошин. Куди подівся гравець, який за три матчі встиг забити три м’ячі?
– Це складне питання. При тому потенціалі, який він має, він рівно настільки ж не бажає працювати. Людина пішла іншим шляхом і зараз не грає в футбол. Вирішив, що наразі не хоче грати, хоча я йому кажу, що він, по суті, ще й не починав.
– Відносно посилення по ходу сезону – хто, із заявлених вже після початку чемпіонату, посилив "Авангард"?
– Передовсім, говорив би Максима Чауса – і сам забивав, і гольові передачі віддавав, і значно урізноманітнив нашу флангову гру. Ми на нього розраховували, і коли він прийшов, набрав форму, ми побачили людину, яка допомогла команді й давала результат. Раді, що Максим залишається з нами, здорово, що ми його повернули.
Той же Волошин – це було б посилення, але, на жаль, таке буває: коли з людиною цікаво працювати, але їй, здається, футбол не настільки потрібен.
– Ваша команда минулого сезону часто страждала через травми вікових лідерів (найдовше, здається, лікувався Яловець), а от зараз дехто з них все частіше випадає з основи. Процес зміни поколінь зачепить їх уже навесні?
– У наших ветеранів є бажання продовжити грати, і я не проти – думаю, це буде така чудова заключна нота в декого з них у кар’єрі в клубі, де вони провели багато років. Я на них розраховую й ми постараємося все зробити, щоб вони змогли гарно виступити в вирішальній частині чемпіонату.
– Чи не означає це, що тому ж 42-річному Сергієві Даценку доведеться замислитися про універсалізм?
– Ми загалом придивляємося до гравців, стараємося звертати увагу на задатки універсалізму. Але щодо Даценка – він не один рік допомагав нам саме в центрі захисту, тож на залишок сезону ми також будемо розраховувати на ці його вміння.
– На сьогодні вже є певна визначеність стосовно тих гравців, хто пішов із "Авангарду" або поповнив команду?
– За час моєї роботи з "Авангардом" це перший зимовий період, коли у нас, окрім нашого камерунського та грузинського легіонерів (Ейєнга та Цулукідзе), ніхто не пішов. Всі тренуються, всі хочуть себе проявити, а команда в цілому об’єднана однією ідеєю та завданням.
Щодо селекції, то є, звичайно, гравці, до яких ми придивляємося. Зокрема, хотіли б повернути до себе півзахисника Сираша та форварда Вовка, які раніше грали за "Авангард", але потім отримували новий досвід у молодіжній першості Favbet Ліги в складі дубля чернігівської "Десни". Хтось із них за віком переріс ці змагання, хтось покинув уже дубль і може до нас повернутися.
Уже в такому складі, посиленому та зіграному, хочемо стартувати навесні.
– Ви згадали про додаткову мотивацію від керівництва клубу, то як проходить для вас атестаційний процес?
– Все нормально, ми цілеспрямовано здаємо документи та виконуємо поставлені атестаційним комітетом вимоги.
– А як стоятиме питання з інфраструктурою?
– Наразі ми будемо приймати суперників у Чернігові. Або на "Чернігів-Арені", або на "Юності" – де також зробили стадіон. Це ми обговорили з комітетом інфраструктури, питань немає.
– У мене питання відносно самої Корюківки: у вас є свої віддані вболівальники, а до Чернігова не так багато. Не боїтеся це втратити?
– Звичайно, боїмося. Будемо сподіватися на їхню підтримку й в обласному центрі. А в майбутньому, якщо у керівництва буде змога зробити реконструкцію нашого корюківського стадіону й привести його до всіх сучасних вимог, то чому ні? Із задоволенням повернемося. Це буде своєрідна мотивація і для нашого керівництва: попрацювати над стадіоном, щоб Корюківка могла приймати змагання вищого рівня.
– А які ваші враження від чемпіонату України цього сезону? З одного боку, ваша група втратила "Дніпро", "Авангард" (Бзів) і "Альянс", який нині в лідерах у Другій лізі. З іншого – додалася група новачків. Ці зміни в плюс чи в мінус класу та змагальності турніру?
– Ви знаєте, таке двояке враження. Мабуть, якщо дивитися на наші результати, може здатися, що турнір став слабкішим. Пішли авторитетні учасники – на жаль, дехто – не на підвищення, а взагалі припинив своє існування. Але якщо подивитися на турнір в цілому, то рівень учасників став більш змагальним. Рівнішим. У нашій групі турнірна таблиця відображає те саме – і між 4-5 командами, які йдуть слідом за трійкою лідерів, дуже невелика різниця. Грати з цими суперниками важко і лідерам, і аутсайдерам, та й між ними ігри безкомпромісні, напружені та непередбачувані. Тому моя думка така: можливо, через те, що деякі команди припинили участь, а з ними – пішли й досить сильні виконавці, середній клас і дещо впав. Але турнір вирівнявся, зберігає інтригу, однозначно відкриває нові імена.
– Як розпланували підготовку, власне, "Авангарду"?
– Ми вже тиждень, як почали працювати. Зараз будемо готуватися до участі в щорічному турнірі ФК "Чернігів". Запланували декілька спарингів у Києві – домовилися з друголіговою "Чайкою" (Петропавлівська Борщагівка), хотіли б зіграти і з ФК "Кудрівка". Так собі плануємо, що за той місяць, який у нас залишився, 6-7 контрольних ігор зіграємо.
– "Авангард" (Корюківка) зразка 2019 року – дійсно досить цікава команда. У вас, як у тренера, що очолює її вже фактично десять років, вона найкраща?
– Напевно, так. Я думаю, що дійсно вона найсильніша. Мені особисто та команда, яка починала виступи на всеукраїнському рівні та здобувала обласні титули, дуже була симпатичною. Але зараз "Авангард" демонструє найкращі результати і перебуває в трійці лідерів групи. Це досить важлива обставина.
