Чемпіонат Тернопільського району може бути гарним прикладом для багатьох інших районних центрів в Україні. Керівництву федерації (голова Сергій Лісовий) вже багато років вдається проводити чемпіонат у трьох лігах – вища, перша, друга (всього тридцять дві команди). Організатори забезпечили високий рівень проведення змагань: перед початком сезону команди - учасниці чітко узгодили регламент і календар, тож усі думки футбольних дружин сконцентровані лише на спортивному результаті.
Цього сезону у вищій лізі на старт вийшло дванадцять команд, які вже подолали більшу половину турнірної дистанції. Залишилося провести три заключні тури, які і визначать ім’я чемпіона. Претендентів на перемогу двоє – володар Ліги чемпіонів Тернопільщини "Лісма" (Шляхтинці) та найтитулованіша команда Тернопільського району "Говерла" (Дубівці). За кількістю виграних трофеїв районного значення дубівчанам немає рівних .
Читайте также: Володимир Льошка: "У кадровому питанні "Лісма" один із найстабільніших аматорських колективів в Україні"
Граючий тренер "Говерли" Андрій Лучкевич розповів кореспонденту FootBoom про перипетії нинішнього сезону, історію команди та її кадровий потенціал. До слова, Андрій виступає на позиції воротаря, він найдосвідченіший у команді – за "Говерлу" грає 23 роки!
- Андрію, схоже, що для вашої команди заключні три тури будуть "найспекотнішими" за увесь чемпіонат.
- Так і є. На кін поставлене "золото" чемпіонату. Після 19-ти турів шляхтинецька "Лісма" з 44 очками очолює турнірну таблицю. Дубівецька "Говерла" має на три залікові пункти менше. На третьому місці розташувався минулорічний чемпіон – ФК "Плотича", який суттєво відстає від двох перших команд. У минулому турі "Плотича" офіційно склав свої повноваження, адже за три тури команда не зможе відіграти відставання від лідера, яке складає десять очок.
На моє переконання доля золотих медалей вирішуватиметься у передостанньому турі, коли "Лісма" у Шляхтинцях прийматиме "Говерлу". Поєдинки "Лісми" і "Говерли" - це щось на зразок протистояння "Реал" -"Барса", "Динамо" - "Шахтар". Можу лише уявити ажіотаж навколо цього матчу. Це буде поєдинок двох гідних суперників. Хочеться лише, щоб "люди у чорному" справилися зі своїми емоціями і добре відсудили гру. До речі, домашній матч першого кола проти "Лісми" ми завершили внічию (1:1). Суперник відігрався на останніх секундах зустрічі.
- Як ви оцінюєте рівень цьогорічного районного чемпіонату?
- Цьогоріч на рівень чемпіонату вплинули нові норми регламенту. Зокрема гравцям із обласного чемпіонату тепер заборонено виступати у районному турнірі. Тож зі складів багатьох команд зникли класні футболісти з чемпіонату області.
Можливо чемпіонат став трохи слабкішим, водночас цього сезону більшою є конкуренція за медалі. Зокрема до дев’ятого туру п’ять команд вели боротьбу за високі місця. А коли тур був зіграний турнірна таблиця зазнала кардинальних змін. Ряд команд "випали" з боротьби за медалі.
У чемпіонаті Тернопільського району, окрім "Говерли" і "Лісми", виступають ще декілька потужних команд. Це минулорічний чемпіон "Плотича", "Великі Бірки", "Івачів". Думаю, що ці команди за рівнем майстерності не поступаються кращим командам першої обласної ліги.
- "Говерла" має досвід виступів у чемпіонаті області?
- Ні. "Говерла" ще жодного разу не виступала в обласних турнірах. Хоча команда існує доволі давно: "Говерлу" створили у 60-их роках минулого століття. З того часу дубівецькі футболісти презентують своє село у районному чемпіонаті. "Говерла" - це найтитулованіша команда у районі. Лише за часів незалежності ми 8 разів були чемпіоном району, багато разів вигравали кубок. Знаю, що за радянської доби наше село також посідало лідируючі позиції.
Востаннє "Говерла" була чемпіоном у 2004 році. У наступних сезонах стабільно посідали місця у першій трійці. Лише останніми роками дещо забуксували – фінішуємо у середині турнірної таблиці. Цього сезону "Говерла" як ніколи близька, аби завоювати свій 13-ий чемпіонський титул.
На жаль, відсутність належного фінансування не дозволяє нам грати на область. Для цього потрібно мати як мінімум 300 тисяч гривень. Таких коштів у нас немає. Фінансуванням команди займається Байковецька ОТГ та особисто я.
- Ви поєднуєте посаду головного тренера і гравця команди. Як давно граєте за "Говерлу"? Відколи є наставником?
- Зараз мені 37 років, а у команду я прийшов тринадцятирічним юнаком, у 1995 році. Як давно це було, аж не віриться! Відразу став у "раму". І ось уже 23 роки намагаюся надійно захищати останній рубіж "Говерли". З 2007-го року – головний тренер команди. Одинадцятий рік керую діями польових гравців як голкіпер і тренер одночасно.
- У команді ви – 23 роки. Хтось із відомих футболістів за цей час захищав честь дубівецького футболу?
- Був період, коли за "Говерлу" зовсім юними грали теперішні футболісти першолігового "Агробізнесу" (Волочиськ) – Андрій Скакун, Арсен Слотюк, Олександр Юрчак – нещодавно він перейшов у тернопільську "Ниву". Грали брати Ільківи та Роман Леськів, які добре відомі на теренах області .
Зазначу, що найвідомішим футболістом – уродженцем Дубівців є Микола Олексів, який свого часу грав за друголіговий "Гарай" (Жовква).
- У нинішньому складі "Говерли" є футболісти, які відомі широкому загалу ?
- Ні, таких футболістів наразі немає. Склад команди формують гравці хорошого районного рівня. Відзначу ветерана команди, центрального хавбека Василя Дзюбу, який давно виступає за "Говерлу". Василю - 38, але він дасть фору значно молодшим одноклубникам. До стрижневих виконавців своєї команди віднесу інших гравців середини поля – Миколу Гнатишина, який прийшов до нас із рівненського "РБК", Арсена Доленгу, Романа Шептицького, Павла Качку, Андрія Уніята.
Загалом у нас підібрався дружній колектив, симбіоз досвіду і молодості. Половина складу є місцевими футболістами, інша частина – з Тернополя. Середній вік команди – 26 рік. Футболісти спілкуються між собою не лише на полі, часто-густо збираємося сім`ями на пікніки, родинні свята. Таке спілкування зближує.
- Чи відчуває "Говерла" глядацьку підтримку?
- Звісно. Коли граємо вдома, то відчуваємо підтримку дванадцятого гравця. Село у нас невелике, мешкає приблизно 600-700 осіб. Багато односельців виїздять на заробітки до Польщі, Італії, Португалії, Іспанії. Втім, як би там не було, на домашні матчі "Говерли" на сільському стадіоні, збудованому у 1985 році, збирається 200-250 глядачів. Вболівають вони гамірно і весело.
Користуючись нагодою хотів би подякувати керівництву Байковецької громади (голова Анатолій Кулик), яке надає допомогу в облаштуванні газону.
- Чи вдається у селі розвивати дитячо-юнацький футбол?
- Так. Попри те, що Дубівці маленьке село підростаюче покоління задіяне у футбольному процесі. Декілька раз на тиждень хлопчаки тренуються під керівництвом учителя фізкультури Зіновія Могильського. Зіновій Пилипович, який у молоді роки пограв на хорошому рівні, віддає всього себе своїм вихованцям. Дубівецьким дітлахам пощастило, що у них є такий дбайливий наставник.
