Поява взимку в "Діназі" Володимира Крохмаля практично зняла питання правого захисника. В одній з розмов наставник Володимир Бондаренко і сам це підтвердив, зазначивши, що ця позиція не актуальна тепер. До того ж, Крохмаль неофіційно ввійшов в тренерський штаб команди.
- Нашу розмову розпочнемо з матчу проти "Межигір‘я". Частенько діставалося по ногам?
- На полі була хороша чоловіча боротьба, в якій ніхто не хотів поступатися. Били нормально. Не скажу, що більше, ніж в попередніх матчах.
- "Межигір‘я" - силова команда?
- Вони грають більше на те, щоб не дозволити супернику прорватися до їх воріт. Бійцівські якості всіх футболістів на висоті, напевно, комусь не вистачає майстерності, але в міру своїх можливостей вони на полі боролися до кінця.
- Що було самим складним в цьому поєдинку?
- Мабуть все ж таки досягти позитивного результату. Це було дербі й інтерес довкола матчу з‘явився підвищений. Градус в такий іграх піднімається на порядок вище.
- У твоїй кар‘єрі було чимало подібних дербі. Можеш згадати одне з останніх, яке врізалося в пам‘ять.
- Якщо говорити про обласний чемпіонат, то на пам‘ять приходить гра в складі "Десни" проти "Броварів". Здається, тоді на кону стояли бронзові медалі чемпіонату і ажіотаж довкола матчу розгорівся великий. Пригадую також попередню гру з "Межигір‘ям", коли кілька років тому виступав у складі "Діназу". Але то не був матч чемпіонату вищої ліги області.
- На цей раз довелося грати під прискіпливим поглядом численних вболівальників, почесних гостей. Це приємно, але й відповідально.
- Для мене особливоі складності не було. Налаштувався на гру вийшов і відпрацював. Хоча зазначу, що з усіх попередніх шести матчів, які ми провели в чемпіонаті, гра з "Межигір‘ям" виявилася найскладнішою.
- Чи був у грі переломний момент, який суттєво вплинув на результат?
- Відзначу те, що після того, як ми першими пропустили, команда не знизила обертів, продовжуючи діяти в своєму стилі. Мені здається, навіть навпаки, цей гол струсонув нас всіх та й боротьба на кожному метрі поля залишилася такою ж жорсткою. Непоганими були заміни, наприклад, Лущан вийшов і забив. А в результаті на полі переміг сильніший.
- Тобто тепер з "Діназом" вже серйозно рахуються?
- Мене здається, що поки що не всі до кінця розуміють і оцінюють нашу силу. Думають, що десь трохи пощастило. Ті, хто вже грав з нами відчули більш реальну картину. Для нас головне перемагати в кожному матчі.
- "Діназ" нині йде на другому місці. Можливо варто озвучити глобальне завдання?
- Президент хоче, щоб ми виграли чемпіонат. Але в перший рік, коли команда тільки створюється це буде складно зробити. Вважаю, що, як мінімум, в трійку призерів ми повинні потрапити. І це буде гідний результат. Влітку ми плануємо трішки підсилитися, зробити більшу конкуренцію на кожну позицію, бо на сьогодні нам цього трішки не вистачає.
- Ти рідко просиш заміну. Вистачить сил і на 120 хвилин, чи просто ніким замінити?
- Десь хвилин сімдесят почуваюся на полі досить легко, вже потім ноги втомлюються. Але відповідальність за результат, за те, що ти все ж таки на полі не просто гравець, а ще й входиш до тренерського штабу допомагає включити внутрішній резерв і бути прикладом для інших. До того ж, головний тренер не ворог собі. Якщо він бачить, що гравець не тягне, десь випадає, то попри всі дружні стосунки зробить заміну. І це цілком логічно.
- Для захисника, перш за все, важливо не пропустити суперника до власних воріт. А в атаку любиш ходити?
- З кожним роком відчуваю, що робити це стає складніше. Навіть сам помічаю, що наші атаки лівим флангом проходять частіше. Звичайно, якщо є можливість, то підключаюся вперед, але не зловживаю цим занадто часто. Перш за все захист.
- З ким з хавів тобі легше взаємодіяти на фланзі?
- На даний момент ми граємо в парі з Сашею Безпалим. Наше розуміння футболу співпадає і це дуже допомагає в багатьох ігрових моментах.
- Наскільки "Діназ" став сильнішим у порівнянні зі стартовим туром, коли розгромно програли "Патріоту"?
- Не може сказати в процентному співвідношенні, але що додали значно - факт незаперечний. Поразка від "Патріоту" дала нам по вухам, щоб не зазнавалися, не розслаблялися ні на секунду. Команда це пережила і продовжила рух вперед. Значить, є у нас характер. Ось і вольова перемога над "Межигір‘ям" цьому підтвердження.
- У тебе є два рівноцінні (!) варіанти: пробити самому, чи віддати пас партнеру. Що зробиш?
- Виберу другий варіант. Для мене не важливо, хто заб‘є, головне, щоб виграла команда. Хоча для гравця атаки, мабуть, більш правильно буде в таких ситуаціях проявити спортивний егоїзм. Просто тому, що форвард завжди повинен залишатися націленим на ворота.
- На полі в старті два граючих тренери - ти і Прима. Хто головніший?
- Оскільки я все ж таки неофіційно входжу в тренерський штаб, а Прима повністю зосереджений на цій роботі, то він відчуває ще більшу відповідальність, гадаю. Утім, справа не в цьому. Важливо викладатися на полі на сто-двісті відсотків, бути прикладом для молоді.
- Це твій другий прихід в "Діназ". Почуваєш себе комфортно?
- З багатьма тренерами знайомий, та й два роки тому ми пішли з "Діназу" через обставини, які від нас не залежали. Коли ж Ярослав Миколайович (Москаленко, почесний президент клубу - Прим. авт.) покликав назад, то з радістю погодився.
- Які ігрові лініі в команді треба підсилити?
- Не буду говорити конкретно, щоб нікого не образити, але нині в нас є 12-13 футболістів з яких ми вибираємо стартовий склад. Хочеться, щоб ті, хто виходить на поде підсилювали гру, а не змушували тренера робити зворотню заміну. За 20-30 хвилин ти повинен викластися на полі так, щоб перед наступним матчем і тренера боліла голова від проблеми, кого ж все таки ставити в склад.
