Володимир Бондаренко: "Мені подобається грати з таємними форвардами"

Володимир Бондаренко: "Мені подобається грати з таємними форвардами"

329

Транзитом через аматорську лігу України, де "Діназ" виступав останній рік, вишгородська команда перебирається влітку до другої професійної ліги. Зараз остаточно влагоджуються всі питання щодо нового статусу. А поки що ми поговоримо з головним тренером команди Володимиром Бондаренко про сезон, який тільки завершився.

- Навесні "Діназ" набрав 19 очок з 24 можливих. Графік чемпіонський?

- Складно сказати, але, мабуть, ні. Все ж таки "ЛНЗ-Лебедин" та "Вікторія" набрали більше за нас. Хоча загалом у порівняні з тим, що ми взяли осінню, то це вагомий крок вперед. Але ж варто нагадати, що тоді у нас були інші пріоритети і по аматорах не завжди грав сильніший склад.

- П’яте місце в чемпіонаті України серед аматорів більше потішило чи розчарувало?

- Ми не звертали на це особливої уваги. Хоча дехто може сприйняти це, як браваду або неправду. Але ще перед початком сезону ми знали, що нам просто треба пройти цю аматорську сходинку, бо без неї не можна стати професійним клубом. Тому старалися правильно розставити акценти. Награвали різні тактичні варіанти, нові схеми, зв’язки, частенько експериментували зі складом. Безперечно, в кожному матчі ставили максимальне завдання перед футболістами – перемогти, виховуючи дух переможців, але якщо не вдавалося, то не посипали голову попелом. Багато хто знає, що в спорті така психологічна установка, коли ти граєш заради задоволення, частенько приносить кращий результат.

- Але ж ваші тренерські емоції часто вирували через верх на лаві запасних. То на суддів наїжджаєте, то на суперників, то на гравців…

- А хіба можна грати й тренувати в футболі без емоцій? Так, інколи це було занадто і навіть сперечався з тренерами суперників, вилучався з технічної зони. Ось такий я запальний, хоча намагаюся контролювати себе, бо це передається й команді на полі. Наприклад, у грі з бзівським "Авангардом" посперечався з їх тренером Сергієм Карпенко та після матчу ми поговорили й зрозуміли один одного, не тримаючи образ.

- Взагалі протистояння з "Авангардом" Бзів має особливий підтекст?

- Не сказав би, що є якась особлива неприязнь. Конкуренція на футбольному полі, так, є, але поза межами ми спокійно спілкуємося, дружимо з деким. Футбольний світ досить тісний і багатьох з їх команди знаю не перший рік. Просто так виходить, що і ми, і вони серед лідерів області, а тепер ще й боролися разом в чемпіонаті України. Здорова спортивна конкуренція різних поглядів, стилів у футболі.

- Багато хто відзначив весною якість гри "Діназу".

- Дійсно, мені частенько дзвонили знайомі, друзі з різних куточків України і відзначали саме стиль нашої гри. Це тішить нас всіх, значить, йдемо вірним шляхом. Перш за все в цьому плані хочу відзначити ставленням хлопців і розумінням наших вимог. Хоча не без гріха на полі… Нам є куди рости і рухатися вперед.

- Якщо взяти чемпіонат вцілому, то ми побачили два різні "Дінази".

- В першій половині в аматорському турнірі командою керував Олексій Чернишов, і він в тій ситуації, коли не завжди був навіть повний склад на виїздні матчі, вважаю, впорався добре. Для нас тоді була область в пріоритеті, а Україна вже йшла по залишковому принципу. Особливо це позначалося, коли доводилося грати в одний день, в один час, але в різних містах України. Весною пріоритети помінялися, ми так запланували ще минулого літа.

- Як на мене, весною у команди було три ключові матчі – з "Вікторією", "Чайкою" та бзівським "Авангардом". Що винесли з кожного?

- Ми ставили перед собою завдання не програти в жодному з восьми офіційних матчів, які були весною. Якби не осічка в грі з "Авангардом", то це завдання вдалося б виконати. Прикрий перший гол, потім пропустили на останніх хвилинах. Хороший урок для всіх. Причини ми знаємо і вирішуватимемо їх всередині колективу. Несподіваним став результат у матчі з "Чайкою" (3:3). Будемо вважати, що ми влаштували справжнє свято для жителів Вишгорода і всі залишилися задоволені, адже жодна з команд не програла. Звичайно, ми були фаворитами і налаштовувалися на перемогу, але інколи так буває, що бажання та самовіддача б’є клас.

- До цього варто відзначити, що "Діназ" досить часто грав по-різному в першому і другому таймах.

- Є таке. Ніби й збори пройшли, доукомплектувалися, але не завжди ті, хто виходив на заміну повністю входили в гру й підсилювали команду. По великому рахунку у нас тягнули все 12-13 чоловік. Причина цьому й травми, які були по ходу сезону, й індивідуальна форма гравців. Тому є нам, тренерам, про що подумати, проаналізувати.

- Назву шість гравців, які постаралися створити серйозну конкуренцію в команді – Авдалян, Бовтрук, Сірий, Крикнін, Гарбар, Митник. Оцініть їх вклад?

- Вагомий. Вони однозначно підсилили "Діназ". Всі, без винятку. Дехто виглядав краще, дехто трішки нестабільно, але загалом ми задоволені їх діями. І той факт, що всі вони по завершені сезону залишаються в команді, ніхто не виявив бажання піти, свідчить про їх відповідальність і прагнення досягти з "Діназом" ще більшого.

- В цьому плані поки що не так, як хотілося б, ростуть вихованці власної академії – Дорошенко, Подоль, Александровський…

- Мабуть це найболючіше питання на сьогодні для мене. Ми хочемо, щоб вони росли, грали ще сильніше. Перед нами є завдання виховувати своїх і від цього до хлопців ставлення інколи дещо поблажливе. У них є хороший потенціал, треба тільки кожному додати капельку і повністю переступити з молодіжного футболу у дорослий. Ми віримо в них, ні на кому не ставимо хрест і чекаємо потужного стрибка вперед в плані індивідуальної майстерності.

- Як це зробив Андрій Волошин?

- Саме так. По ньому у нас нема жодних питань. Він майже всі матчі весною провів з травмою ноги, але бився до кінця. Тільки в останніх іграх ми трішки його поберегли, бо попереду збори і професійний футбол.

- Цікавою вигладала в деяких матчах тактична схема "Діназу", без яскраво вираженого нападника.

- Це був певною мірою вимушений крок, адже Сергій Должнеко, який багато забивав минулого року, здав, Влад Литченко не зовсім виправдав наших сподівань, а Денис Митник, котрий підключився вже по ходу чемпіонату, спочатку був активним та потім потрапив у яму. Сподіваємося, що він швидко з неї вибереться. Ця схема з таємними форвардами мені подобається, бо при атаці у нас на вістря висуваються 2-3 футболісти. Недарма ж Тамаз Авдалян забивав чи не в кожному матчі (шість голів), хоча він аж ніяким чином не форвард.

- Влад Литченко взагалі недавно пішов з команди. Чому?

- На перше місце вийшли не футбольні моменти. У нього непогана робота, на яку він робить ставку. Поки ми були чисто любительським клубом, то це можна було спокійно поєднувати, бо коли ти не з’являєшся на тренування, то це чисто твоя особиста відповідальність перед партнерами. Він, як і свого часу Толя Фурсенко, зробив свій вибір, підійшов і чесно про все сказав. Ми його відзаявили і відпустили в іншу любительську команду в чемпіонаті Луганської області.

- Зараз у команди відпускний період, але попереду новий етап пов’язаний підготовкою і дебютом в другій лізі ПФЛ. Все йде за планом?

- Так. Атестацією займаються наші клубні керівники і всі бюрократичні нюанси, сподіваюся, будуть влагоджені до старту. Щодо безпосередню підготовки команди, то ми зберемося 21 червня в "Зеленій Бучі" на перший збір до 29 червня. Тренуватися плануємо на одному з полів бази "Оболоні". Там же пройде з другій збір, орієнтовно 5-14 липня. Переглянемо кількох новачків і остаточно влагодимо та підпишемо професійні контракти з футболістами. Й чекаємо склад груп та календар чемпіонату другої ліги.

Оцініть
Поделитесь

Оставили комментарии на форуме: loading


Оставить комментарий на форуме