"Все починається з малого…", - колись саме з цих слів школярі починали отримувати знання в школі. Утім, ці слова можна застосувати до будь-якого процесу людської діяльності. І футболу в тому числі. Днями Виконком УАФ своїм рішенням затвердив Тернопіль головним претендентом на проведення фіналу Кубку України-2020. Це про велике. А про мале - напередодні відбувалися, скажімо так, дивні речі в чемпіонаті області серед команд другої ліги.
Преамбула дуже проста. На третє підсумкове місце претендували команди сусідніх райцентрів – Козови і Зборова. Шанси перших виглядали кращими. По-перше, вони в останньому турі не грали через дострокове зняття з турніру команди Шумська, відтак гарантовано отримували три очки. А іншим потрібно було не лише перемагати команду-лідера, а ще й зробити це надпереконливо – з різницею у три голи, або у два, але при цьому потрібно було забивати щонайменше шість. Завдання було надскладне, бо "Поділля" славилося наднадійною обороною – у попередніх 19 матчах в пасиві значилося лише 13 м’ячів.
Але ще напередодні пішли чутки, що не все в цьому поєдинку буде у відповідності з фейр-плей. Відповідну інформацію отримали і очільники тернопільської федерації, які спрямували на цей поєдинок виконавчого директора регіональної федерації Заторського. Але чи цей факт стримав учасників зустрічі, не нам судити.
Ми ж можемо лише констатувати, що після першого тайму "Поділля" вело у рахунку 4:2. Все, інтрига себе вичерпала? Зовсім ні! Пройшло якихось шість хвилин у другому таймі, як рахунок вже був 5:4 на користь господарів! А підсумковий рахунок, як ви вже здогадалися – 6:4. У підсумку, команди Зборова і Козови набрали однакову кількість очок, різниця м’ячів – однакова, але за кількістю забитих голів Зборів на один пункт випередив суперників і посів третє місце.
От такі "аматорські" ігри. Хто знайомий з теорією ймовірності, той може вирахувати, наскільки ймовірною (вибачте за тавтологію) є перемога в окремо взятому поєдинку саме з потрібним рахунком (не 5:3, не 7:5, а саме 6:4). Хоча учасники цього поєдинку з піною у рота доводять, що все було "чисто". Але будемо відвертими – той, хто бодай якимось чином причетний до вітчизняного футболу, повірить у щирість таких слів?
Наразі виникає питання – а що далі? Якою буде реакція тернопільської федерації футболу? Спрогнозувати важко. Оскільки в протоколі зустрічі ні арбітр матчу, ні інспектор не вказали на дивний характер зустрічі. Однак публікації в ЗМІ дають можливість дисциплінарним органам відкрити провадження по цій грі, і прийняти відповідне рішення із залученням експертів. В таких історіях, звісно, юридична сторона завжди кульгатиме. Але якщо ми хочемо, аби наш футбол був "чистим", потрібна насамперед так звана політична воля керівників щодо недопущення і викорінення зарази під назвою "договірні матчі". Але чи є вона у Тараса Юрика (голови ФФТО), який, до речі, є також і членом виконкому національної асоціації? Вже найближчим часом ми про це дізнаємося.
Про моральну сторону і писати не хочеться. І все ж цікаво – чи не мучитиме совість зборівських футболістів, коли вони будуть отримувати "бронзові" нагороди. А заодно – тернопільських футбольних очільників, коли будуть їх вручати?
