Нападник чинного лідера Прем'єр-ліги Львівщини-2019 – спортивно-культурного клубу "Демня", котрий свого часу забивав на "Арені Львів" за винниківський "Рух", Святослав Зубар став автором першого хет-трику цього сезону, тричі розписавшись у воротах ременівської "Думни".
Інформаційний центр Федерації футболу Львівської області поспілкувався з талановитим 26-річним гравцем.
– Святославе, минулого тижня на тренерському містку "Демні" відбулися зміни: Руслана Брунця, котрий тренував тебе ще 6 років тому в "Борах" із Бориничів в обласних змаганнях, замінив не менш досвідчений Володимир Підкіпняк. Таке кадрове рішення очікувалося чи все ж таки було несподіваним?
– Це стало несподіванкою не лише для мене, а й для всієї команди. Таке рішення прийняло керівництво "Демні". Я дуже добре знаю Руслана як хорошу людину і кваліфікованого тренера. Впевнений, що він би нам іще допоміг. Гравці з приязню про нього відгукуються.
Руслан чесний і завжди відвертий. На відвертості, дружніх, теплих відносинах він створює позитивний психологічний мікроклімат, об'єднує колектив. Русланові команди завжди перебувають на передових позиціях.
Поважаючи його людські якості, ми прагнули не лише добре зарекомендувати себе на футбольному полі, а й не підставити свого тренера, і щоразу боролися за результат. Щиро вдячні йому за все, що він для нас зробив.
– Подейкують, що однією з причин зміни головного тренера "Демні" є виліт команди з Кубку України серед аматорів на стадії півфіналу від чемпіона Київщини "Авангарда" з Бзіва. Наскільки така інформація є достовірною, і чого, на Твою думку, вам не вистачило, щоби здобути путівку у фінал цього турніру?
– Можливо. Це точно повинні знати ті, хто приймав рішення про зміну тренера. Гадаю, нас підвела нестача концентрації в матчі-відповіді з "Авангардом" на виїзді. Потрібно було перед цим брати максимум удома, однак ми не дограли до останнього в першій зустрічі, внаслідок чого суперник наприкінці поєдинку використав свій момент, вирвавши нічию 1:1.
Той гол став неочікуваним, тож нам довелося обов'язково забивати на виїзді. На початку другого тайму повторної гри з "авангардівцями" підкосив пенальті в наші ворота, а згодом опоненти зловили нас на помилці, зробивши рахунок 2:0, і матч закінчився...
Мені шкода, що Руслан Брунець залишив "Демню", адже я не перший рік із ним знайомий. Із Володимиром Ярославовичем Підкіпняком ми теж відносно знайомі, неодноразово спілкувалися. Помітно, що це людина футбольна. Зі соснівським "Рочином" він домігся серйозних результатів, тож, сподіваюся, його тренерський досвід піде нам на користь.
– У неділю, 19-го травня, вашу команду в рамках 7-го туру чемпіонату Прем'єр-ліги Львівської області очікує серйозне випробування на власному полі в дуелі з підмонастирським "Феніксом-Стефано", який проходить турнірну дистанцію без поразок і наразі займає 3-тю сходинку турнірної таблиці, наступаючи на п'яти лідерам. Торік підмонастирці двічі відібрали очки в демнянців, не пропустивши жодного м'яча (1:0, 0:0). Тож, зрозуміло, готуєтеся дати бій цьому міцному супернику.
– До цієї принципової зустрічі готуємося у звичному режимі. За нового наставника дещо змінився підхід до тренувань, зокрема, запроваджено нові вправи, нові тактичні напрацювання. Ми не дивимося на суперника, адже в нас лише одне завдання – перемагати і спокійно готуватися до наступних поєдинків.
У Підмонастиря хороша, збалансована команда зі швидкісними виконавцями в атаці і з досвідченим капітаном у лінії захисту Ростиславом Михальчуком.
– У 6-ти турах цьогорічного обласного чемпіонату Ти вже забив 6 голів. Якось по-особливому налаштовуєшся на ігри, аби регулярно забивати? Можливо, маєш певні забобони перед виходом на футбольне поле?
– Тут немає жодних секретів чи забобонів. Завдання кожного нападника – забивати і робити результат. Значну роль відіграє гольове чуття. Буває, забиваю з першого ж моменту, а іноді треба декілька моментів, щоби забити. Є футбольний бог, який визначає, скільки я заб'ю в тій чи іншій грі.
– Вочевидь, у Тебе є бажання стати найкращим бомбардиром обласних змагань?
– Прагну стати в чемпіонаті володарем золотих медалей. А скільки заб'ю м'ячів – неважливо.
– В "Демні" є такий цікавий персонаж як лікар і масажист Юра Труш, котрий може підняти настрій перед грою не лише збадьорюючим масажем, а й кумедними жартами. До того ж, іноді він виходить на футбольне поле і забиває м'ячі.
– Юра – це талісман нашого колективу, якого не має жодна інша команда. Це хороший друг, з яким можна поспілкуватися на будь-які теми. Він – майстер своєї справи. Юрко перейняв досвід у свого батька, з яким мені довелося працювати впродовж двох років. В обох рука міцна (посміхається – ред.).
– Як хлопці з Демні проводять час поза футболом?
– У моє життя футбол увійшов як хобі. Вже довгий час цей вид спорту є для мене також роботою. Таким чином я поєдную корисне з приємним. Люблю проводити вільний час зі своєю дружиною Уляною, з друзями. З хлопцями з команди бачимося практично щодня, не лише на матчах. Спілкуємося, обговорюємо попередні ігри. Це лише згуртовує нас як боєздатний колектив.
– У майбутньому бачиш себе футбольним тренером або ж футбольним функціонером?
– Тренером чи футбольним функціонером точно бути не хочу. Тренер – це важка професія, для якої необхідно мати відповідний хист. Тренерство – це не моє. Не хочу забігати наперед. Наразі я захищаю кольори "Демні".
