"Вотранс" – один із провідних клубів Волинської області останньої декади. Йому підкорилися, здається, всі титули та трофеї на місцевому рівні, а на всеукраїнські змагання луцький клуб виставляє досить міцний склад на чолі з Артемом Федецьким і Тарасом Михаликом – видатними краянами, колишніми гравцями національної збірної України з величезним єврокубковим стажем.
А як з’явився цей клуб і до чого прагне? Розповів його засновник та президент Юрій Волошин.
- Команда "Вотранс" сьогодні вже загальновідома в українському аматорському футболі, але хотілося б поговорити про персону президента. Як почалося особисто ваше захоплення футболом, чи грали самі, і як дійшли до того, що почали розвивати власний клуб?
- Грав до юнацького віку, до 16 років. У нас тренером тоді був нині покійний Володимир Миколайович Байсарович, у нього я грав 6 років. Але, так як я не вийшов зростом, а був воротарем за амплуа, то і сенсу грати далі не було. Із 179 см зросту воротарі далеко зазвичай не заграють. Так що до 16 років я пограв, а далі пішов в життя.
- Яким займалися бізнесом?
- В основному, автомобільний бізнес.
- В який момент зрозуміли, що хочете займатися розвитком власного клубу?
- Ніколи не переставав грати, доки дозволяло здоров'я. Я на різних рівнях грав десь до 42 років, поки спина не прихопила так, що довелося робити операцію.
Від 15-16 років я вже постійно грав на першість Луцького району, а потім вже в 2004 році ми сільською командою заявилися на чемпіонат області. ДСТ "Колос" ще тоді був. Ми виграли ці змагання, бо трохи підсилилися міськими футболістами. У ті роки познайомився з Ігорем Чорнухою, що зараз продовжує розвивати власний футбольний клуб ЛСТМ. Грали 2004-2005 роки на змаганнях сільських команд, а вже в 2006 році нам став нецікавим ДСТ "Колос", зрозуміли, що на цьому рівні виграли все, що могли. Тож ми зробили на двох команду "Вотранс-ЛСТМ". Після 2006 року два роки підряд ставали чемпіонами, намагалися грати і на всеукраїнському аматорському рівні.
- А коли настав момент, що ви розділили ці два клуби, і за яких обставин прийняли таке рішення?
- Розділили приблизно десять років тому, десь так. Трошки мене криза підкосила, через що ми й розійшлися. Я тією самою командою грав і на пляжний футбол, і футзал, а Ігор вже в великий футбол.
- Далі "Вотранс" уже самостійно зійшов на вершину – і тріумфально повернувся, ставши чемпіоном області…
- Через кризу певний час мені було не до футболу. Приємно було, що залишився ЛСТМ. Але я тоді не дуже слідкував за перипетіями обласних змагань, було не до того. Знаю, що кілька років вони щось вигравали – і чемпіонат, і кубок, нерідко – обидва трофеї одночасно. Я повернувся, напевно, в 2018 році, як ви кажете, тріумфально. Це вже був новий час.
- Чи приносило задоволення те, що ви бачили у виконанні саме того "Вотрансу"? Де було менше зіркових і більше місцевих імен…
- Я не можу так розділяти, де менше чи більше зіркових імен. Я знаю єдине, що тоді ще в далеких 2006, 2007, 2008, підбором команди займався особисто я, не тренер. Так само і тут: у 2018 році зібрав, те що вийшло, по інших командах, по селах. І ми виграли чемпіонат області. Так вийшло, що я дружу давно з цими, як ви кажете, зірковими футболістами, і вони мені обіцяли, що після закінчення кар'єри будуть в мене. Дійсно, дотрималися свого слова – вони прийшли саме в "Вотранс", молодці.
- Те, що присутні в команді такі гучні імена, як Федецький і Михалик, привернуло до неї більше уваги? Чи ви знали і без того, що у вас є такий вболівальник, який завжди цікавиться і приходить?
- Зрозуміло, що привернуло більше уваги. Не можу сказати, що у нас було багато вболівальників, але, зрозуміло, що хтось вболівав за "Ковель", хтось за ЛСТМ, а хтось за мене. Але, так як мене не було стільки років у футболі, то важко було зібрати свого "фаната" назад. У цьому плані, звичайно, запрошення таких іменитих гравців зіграло свою роль.
Це факт: люди тягнуться більше до зіркових футболістів. Так само, як поїхали в Івано-Франківськ, Коломию, там налетіли на того бідного Федецького весь стадіон за автографами та фото… Це зрозуміло, людям цікаво. У тій же Верхній Білці так само. Це тут уже, в Волинській області, люди звикли, що Михалик і Федецький за мене грають на різних турнірах вже з 2008 року, а от у інших областях був немаленький такий ажіотаж, і нас це радує – хай люди подивляться на таких заслужених футболістів, хай віддадуть їм шану оплесками.
- Чи є у "Вотрансі" хтось із тих, хто застав часи, коли ще була об'єднана команда "Вотранс-ЛСТМ" і попередні змагання?
- Напевно, жодного немає.
- А кого із цієї команди ви знайшли нізвідки – з району чи місцевих змагань, і ви можете вважати, що це ваш особистий успіх?
- В минулому році був такий Богдан Щербик. Він із Торчина, реально перспективний хлопчина, хоча йому вже було 27-28 років. Але він так "топтав" цих бідних захисників по Україні, що я був дуже радий, що знайшов його. Але щось в нього з коліном сталося, не хоче робити операцію і закінчив з футболом.
- Із вашої команди молодий півзахисник Олег Сквира потрапив відразу в Вищу лігу – в білоруський клуб "Енергетик-БДУ". Також особлива історія?
- Я не можу сказати, що знайшов його нізвідки, тому що в нього велика школа. Саме таких талановитих хлопців я намагаюся брати "на олівець", веду по пару років. Якщо не виходить в цьому році, то намагаюся на наступний знову запросити, може, людина думає, аналізує ситуацію, в підсумку наші інтереси можуть співпасти. Якщо це молодий гравець, то, звичайно, краще, щоб він грав в професіональному футболі. Але на якийсь період співпраця може бути взаємокорисною. Той же Сквира – у нього хороша школа, він подавав надії в "Волині", у нього батько - тренер.
- Які професії представлені у вашому колективі, адже на аматорському рівні для багатьох гравців футбол лише підробіток?
- Різні є. Таких, щоб у мене на підприємстві, немає. Раніше бувало. Наприклад, Ігор Махнюк був заступником директора роки й роки, зараз він до цих пір грає в ЛСТМ. А, стоп. В мене є Валентин Кривицький – лівий захисник, в мене працює. На дизель-сервісі керує.
- Територіально як збирали команду? Тут є лише лучани, чи може хлопці з різних міст?
- Бувало, що з Нововолинська я забирав 3-4 чоловіки. Приміром, із "Шахтаря", що став чемпіоном Волинської області цього року. Наприклад, один із них після закінчення сезону повернувся в "Шахтар" – це наш найкращий бомбардир Кошелинський. Він теж із Володимира-Волинського, звідти ж ще два наших хлопці: один із них, Андрій Никитюк, був досить відомим гравцем свого покоління, займався у школі "Динамо". Також із Рівненської області запросили низку гравців, коли припинив виступи в змаганнях ААФУ ФК "Малинськ". Серед них – і фіналіст Юнацької ліги УЄФА Василь Штандер, який пройшов школу "Шахтаря" й виступав на професіональному рівні в Україні та за кордоном.
- Чому вирішилися розміститися саме в Підгайцях?
- Я тут народився і живу зараз. І велика частина бізнесу в Підгайцях знаходиться. Є свій орендований стадіон, з мене сільська рада не бере ні копійки. А я за свої кошти його двічі реконструював, ще в 2008 році відкривав – і до нас в гості прибув "Металіст" із Маркевичем і Коельо. Тоді ще Девич на всю Україну в інтерв'ю сказав, що таке поле – дай Бог, щоб було в кожному місті.
- Зараз також поле ваше відзначають. Хто за ним дбає, який штат людей його підтримують?
- Дві людини в мене є всього, але справляються.
- Щодо персони головного тренера. Раніше у вас працював Роман Максим'юк. Як вирішили довіритися чинному гравцеві, і чи подобається Олег Герасимюк по роботі, по ставленню до своїх обов'язків?
- Він дуже відповідальна людина. Немає ніяких питань чи запізнень. Якщо він сказав, що буде о 15:00, то значить буде о 15:00. Дуже відповідальний. І хлопці його дуже поважають, слухаються, він їм подобається. З радістю йдуть на тренування. Єдине, що не вийшло у нас із результатом у 2020 році, але він ще молодий тренер, дуже сподіваюся на нього.
- З'явилася інформація, що Тарас Михалик продовжить роботу у тренерському штабі луцької "Волині". Як буде із ним як гравцем, він у вас вже закінчив?
- Дуже сподіваюся, що ні, що буде ще грати. Все ж таки, завдання поставлене потрапити в "пульку" в Чемпіонаті України, ми хочемо дорости до вирішальних матчів, а тоді хай собі йде і тренує. Якби не було Тараса, то ми втратили б, як мінімум, пару перемог. Він команді дуже потрібний.
- Як поставилися до того, що Артем Федецький дебютував у статусі теле-експерта і чи це не накладається його робота на телеканалах "Футбол 1/2/3" на графік команди?
- Деколи це накладалося, звичайно. В останніх іграх 2020 року із цим були проблеми, поганенько без нього. Але якщо людині це треба... це ж аматорський футбол, я не можу змусити його не їхати через контракт. І ми гордимося, що в Артема на телебаченні гарно виходить.
- Запитання щодо нинішнього сезону. Ви сказали про незадовільні результати, але я одразу згадав, якою стала група 1 ЧУ серед аматорів. Якщо залишити за дужками молоду команду "Варатика", то всі інші приблизно одного рівня. Погодитеся, що немає матчів, де можна просто вийти на поле і думати, що три очки вже в кишені?
- Це ж ми вже другий сезон граємо. Дійсно, не було прохідних ігор. Тим більше, ми не старожили, а новачки, тому нам взагалі важко. В основному, в Чемпіонаті України підібрані рівні команди. Радує, що, буває, впираєшся в такі команди як ОДЕК – старожили, що вже більше 20 років грають на такому рівні. Дуже потужна команда – зіграли з ними 1:1 на виїзді. Немає прохідних ігор взагалі, той же "Варатик" – непроста команда. Ми приїхали туди і на перших хвилинах отримали гол, тож вольова перемога непросто давалася.
- Ваша команда єдина із вашого регіону змогла дограти сезон 2019/20. Як із цим визначилися і чому не слідували негативному, але прикладу інших?
- Я навіть, якщо чесно, не мав навіть такої думки, що маю щось не дограти. Якщо є можливість та здоров'я, взявся – то треба робити до кінця. Я навіть не думав про те, щоб не догравати чемпіонат.
- Які будуть завдання на найближчий сезон та роки? Яким хочете бачити "Вотранс" на обласному і всеукраїнському рівні?
- Все залежить від здоров'я та від фінансів. Побачимо, як воно буде. Якщо все буде на нормальному рівні, то хотілося б іще в цьому сезоні в аматорах потрапити в півфінал. Хоча вже другий рік я граю тут, але таких завдань раніше не ставив перед командою, бо розумію, що потрібен час – збалансувати колектив, і вже тоді від людей щось вимагати та ставити завдання. Поки що я цього не робив. Було єдине завдання - в області вигравати все, а якщо щось програли, це катастрофа. Я розумію, що при такому підборі футболістів ми не маємо права у змаганнях Волині програвати жодного матчу. Але, тим не менш, ми примудряємося це робити.
- Артур Волошин, який грає за "Вотранс", ваш син?
- Так. Він нападник. На відміну від мене, у нього 190 зросту.
- Які найкращі матчі за його участі можете згадати? Коли були по-справжньому задоволені його грою?
- В 16 років він вийшов грати за тернопільську "Ниву" проти "Сталі". Вийшов на заміну – і на цих останніх хвилинах показав таку феєрію, що трьох суперників за раз обіграв. Це дуже запам'яталося, всі трибуни сміялися, що пацану 16 років, а місцевих досвідчених гравців обвів. Навіть відео в інтернеті гуляє.
- Задоволені, що він розділяє з вами любов до футболу?
- Він пройшов у мене школи "Волині", "Динамо", "Металіста". Але так вийшло, що в "Ниві" в нього щось із здоров'ям сталося. Він пройшов двоє зборів і підсіло здоров'я. Я возив його навіть у Рим в клініку. Десять хвилин дитина грає, а потім "виключається світло". Він мав професіонально грати, але, на жаль, мусить зараз бути на аматорському рівні.
- Тим не менш, хай все буде добре, бо це приємно, коли продовжуються традиції, і є люди, які також розділяють ваші інтереси. А як "Вотранс" буде готуватися до весняної частини сезону?
- Ми зараз ще мусимо дограти футзальні змагання, але і тренер, і команда вже настільки засумували за великим полем, що випросили в мене початок зборів вже 22 числа. Почався тренувальний процес наприкінці лютого.
- Що б ви хотіли побажати для покращення змагань?
- Як на мене, новачка, все добре, все влаштовує. Я не лізу в такі питання, як сітка змагань чи формат турніру, треба грати і перемагати. Єдине, що бували такі матчі, що приїжджаєш за кілька сотень кілометрів, виходить на поле "щенятко", якому 22-23 роки і просто знищує: не зараховує голи, як зі "Світанком" ми грали. У Сарнах там взагалі… Єдиний мінус, що судді нікого і нічого не бояться. Я сказав всім, що ніколи не буду давати перед іграми гроші. Як хочете, але ви маєте чесно вигравати. А люди звикли, які знищують. От це єдине, що за півтора сезони було десь чотири такі матчі. Нереально вигравати проти 11 людей, а також людини в чорному. А так все добре.
