Столична область має вагомі успіхи на всеукраїнській арені, а "Любомир" – один із старожилів і завсідників обласних змагань, який велику увагу приділяє дитячо-юнацькому футболу та поступово виводить своїх вихованців на всеукраїнську арену. Якщо спочатку це були юнацькі змагання, то цього року "Любомир" дебютував у Чемпіонаті України серед аматорських команд.
Про дебют, враження та плани клубу зі столичної області розповів спортивний директор ФК "Любомир" Олег Спічек.
– Для "Любомира" це всеукраїнська прем’єра. Які враження на вас справив Чемпіонат ААФУ за рівнем, за конкуренцією, за учасниками?
- Команди гарного рівня, є дуже солідні клуби з грошима, інші приблизно однакові. Як у нас в групі - ЛНЗ, "Вікторія", "Олімпія". Є кілька команд, які явно виокремлюються, а інші приблизно одного рівня.
- Як оціните виступ "Любомира" в контексті його завдань?
- Негативний виступ. Ми намагалися здобути місце з 3 по 5, а вийшло 9-10. Тому ми і розлучилися з тренером.
- Олександр Гончаров працював у ФК "Діназ". Також відомо, що він грав у Чемпіонаті України на професіональному рівні. Розкажіть більше про цього фахівця. Як знайшли його і який у нього буде курс?
- Поки що він виконуючий обов'язки головного тренера. В "Діназі" він працює вже більше 10 років, у нього зараз непогана команда 2005 р.н. Грав він у Першій лізі за "Нафтовик", "ІгроСервіс", у Другій – за овідіопольський "Дністер". Має досвід виступів за кордоном. Але через травми, напевно, він рано закінчив. 1,93 см краси. Як футболіста, я можу його охарактеризувати як єдиного високого зросту, хто добре грав головою. Він не підставляв голову, а шукав найвищу точку і стрибав фактично вище рук воротарів. У нас навіть у Вищій лізі я такого не бачив. Сам він із Миколаєва, взяли його у "Діназ" із "Чайки" (Вишгород).
У мене критерій до тренера, що якщо людина хоче розвитку, то це про нього. Він постійно вчиться, прагне отримати тренерський диплом вищої категорії, хоче працювати й розвиватися. Тому є потенціал, тим більше він 1982 року народження. У нього зараз є сенс щось доводити.
Коли ми з Леонідом Петровичем Джужиком, поспілкувалися, то вирішили, що "Любомиру" пора йти в аматори, проте залишити й команду U-19, яку довелося свого часу набирати з нуля. Я задіяв у цій роботі Гончарова, адже він вів 2003 р.н., знав цей "ринок" і багато вихованців "Діназу" підготував. І він зробив у Ставищі гідну команду U-19. На першу команду я взяв Віталія Петровича Білоконя. Я давно його знаю, думав, що буде в нас гарний результат, але щось у нього не вийшло. А от у Першості U-19 Гончаров зібрав команду з нуля й на другому місці завершив перше коло. Тож зараз отримав шанс проявити себе в дорослому футболі.
- Скажіть, будь ласка, з ким буде він працювати в першій команді навесні? Наскільки зміниться Любомир в чемпіонаті України?
- Є ті, хто пішов. А вхідні переходи у нас попереду – якраз намагаємося знайти не просто поповнення, а підсилення. Йде селекція, але глобально не буде багато новачків, плануємо взяти 2-3 гравців. Молодь в основному. У нас у команді U-19 2003 рік був. Ми добавляємо їх у першу команду. Хоч вони й нестабільні, але іноді грають непогано, тож спробують свої сили в контрольних матчах і, сподіваюся, в сезоні. Ми проводили товариські матчі з "Чайкою" (1:1), "Оболонню-2" (2:2). З "Чайкою" вели в рахунку, але погодні умови були не дуже.
- Хочеться уточнити хто пішов. Я чув про перехід Рябова в Лівий Берег, Шевченка в професіональний клуб Першої ліги.
- Рябов по-англійськи пішов в "Лівий Берег", нічого нам не казав. Іоан Кравченко відправився в ЛНЗ. З Бакаловим говорили – він їм сподобався, але зараз він травмований, тож на Меморіалі Макарова не грав. З Шевченком ми розмовляли, він сказав що їде кудись в Першу лігу. "Гірник-Спорт", здається. Але тут питання – чи підійде він, якщо ні – повернеться. Литвишко від нас пішов. Шкода, що залишив команду наш капітан Ставничий. Збирається сконцентруватися на позафутбольній роботі, яку буде поєднувати хіба що з виступами суто в місцевих змаганнях.
- Чи є в планах участь у якихось зимових турнірах?
- Скоріше за все, зіграємо на турнірі пам’яті Миколи Кирсанова. Ну а взагалі, запланували низку контрольних матчів. Є домовленості, є пропозиції зіграти спаринг.
- Стратегія вашого клубу полягає в тому, щоб дорости до Другої ліги. Правда, що подали документи на атестацію?
- Так, подали на атестацію, проходимо ліцензування. Виступи в першому колі були визнані незадовільними, тому ми розлучилися з Білоконем. Якби не йшли в Другу лігу, то можливо ще б дав йому допрацювати до кінця сезону. Але з завданням підготуватися до переходу в Другу лігу команда не набирала очок та знаходилася в психологічній ямі, тому довелося приймати таке рішення.
- Розкажіть детальніше про ФК "Любомир". Ми маємо на увазі всю піраміду, адже в клубу є академія, юнацька команда.
- Піраміда наша дійсно досить велика, хоча команда представляє не урбанізований промисловий регіон, Ставище – це селище на 8 тисяч жителів. По базі – маємо власний стадіон. Поле досить непоганої якості, воно все життя таке, тут вміють доглядати та підтримувати газон. У нас є спеціальний працівник для цього, який все життя там. Все є – трактор і інше потрібне для роботи обладнання, все у нас вчасно. Також у нас є хороше трав'яне поле в селі Розкішна, це кілометри 3 від Ставища, розмірами 90х45. Також Попружна і Гейсиха – два великих поля. Там якість трішки гірша, але тренуватися є де.
От тільки зараз дітям ніде займатися, тому що немає синтетичного поля, а 20х40 дві "коробки" – цього не вистачає. Саме тому Зараз поруч із центральним полем будемо будувати ще й синтетичне поле, і нові роздягальні між цими полями, щоб відповідати вимогам, які є в Другій лізі.
У нас 2004, 2005 р.н. – це команди U-17, які грають на Україну та на область, 2006, 2007 р.н. – це U-15, що також грають на область та Україну. Далі 2008, 2009 р.н. - на область, 2010, 2011 р.н. – на область, 2012, 2013 р.н. – на область, а 2014 р.н. є група набору, хлопців 15. Вони працюють в школі, в маленькому залі.
- Хто підтримує футбольний клуб, хто є його спонсором?
- Леонід Петрович Джужик. Більше ніхто. Його фірма називається "Светкомплект". Клуб існує багато років, це ідея та мрія Л.П.Джужика. Я в нього в "Любомирі" працював років 12-14 тому, ще до "Діназу". Якраз приїхав після Азербайджану, був без роботи. Мене дуже здивувало наше знайомство з Леонідом Петровичем. Приїхали, подивилися, і я запитав: "А навіщо тобі це потрібно?". Він відповів: "Я дуже хотів грати в футбол, але мене ніхто не навчив. От у мене було 50 доларів – я купував м'яч і давав дітям грати. Зараз в мене є більше – я даю їм більше. В казино не граю, на полювання та рибалку не ходжу. В мене таке хобі". Мало таких людей, які щось роблять безкорисно.
Зараз його обрали головою Ставищанської ОТГ, і це закономірно – відзначена багаторічна плідна робота особистості на благо своєї громади, яка спортом не обмежувалася, але футбол завжди ставила на гідне, важливе місце.
