Чемпіонат Борщівського району минулого сезону міг похвалитися кількістю учасників. На старт вийшло чотирнадцять команд, які були розділені на "Північну" та "Південну" зони. Після завершення двоколового турніру по дві кращі команди з груп вийшли у плей-офф. На цій стадії вони провели півфінали, фінал та матч за третє місце.
На старті чемпіонату одним із головних претендентів на перемогу вважався "Збруч" з невеличкого села Збручанське. Але це футбол: збручанці "спіткнулися" у півфіналі і в підсумку посіли третє місце.
У інтерв’ю кореспонденту спецпроекту сайту FootBoom "Аматорський футбол" президент клубу Ярослав Гуменюк та капітан команди Олександр Гасюк розповіли про перипетії сезону на Борщівщині та про етапи становлення "Збруча".
- Як все починалося?
Ярослав Гуменюк: Мені 52 роки і все свідоме життя я захоплююсь футболом. Багато пограв за різні любительські команди, грав за свою дивізію в армії. Водночас у Збручанському з грою №1 було тугувато. В селі ніколи не організовували команди, навіть стадіон був відсутнім, а місцеві хлопці виступали за інші сільські колективи. Навіть не знаю, чому все так було. Можливо тому, що Збручанське невеликий населений пункт, мешкає у ньому наразі близько 400 людей.
У 2018 році я наважився на створення команди, якраз підросло молоде покоління. Цікавився футболом і син Михайло. Так три роки тому і з’явився "Збруч". Але потрібен був ще ж і стадіон. Його будівництво не забарилося: розчистили чагарник, зорали землю, засіяли траву, привели до ладу навколишню територію.
За короткий проміжок часу нам вдалося звести сільську арену, адже бажання було неймовірне. Зараз я інколи приходжу на тренування, бігаю з хлопцями.
Олександр Гасюк: Попри свій 21-річний вік у районному футболі я досить давно – виступав за команди інших сіл, на позиції гравця групи атаки. Мені завжди хотілося, щоб у Збручанському була своя команда. І три роки тому завдяки Ярославу Гуменюку, це стало можливо. Пам’ятаю Ярослав Степанович сказав, щоб я збирав колектив, а всі інші питання він бере на себе. День народження "Збруча", вважаємо, 22 квітня 2018 року, коли ми зіграли свій перший матч – товариську гру проти ФК "Іване -Пусте", яка закінчилася на нашу користь 7:2.
- А як для команди склався дебют у районному чемпіонаті?
Ярослав Гуменюк: Досить непогано: посіли сьоме місце. Команда того сезону награвала ігрові моделі, набиралася досвіду, гравці призвичаювалися один до одного. Наступного сезону "Збруч" покращив свій турнірний показник – п’яте місце, відчутною стала більша зіграність колективу. Ну а у 2020 -му ми вперше зійшли на п’єдестал, здобувши бронзові нагороди.
Олександр Гасюк: Особисто для мене перший сезон виявився важким та невдалим. Річ у тім, що я провів лише декілька матчів і отримав дуже складну травму. Довго її заліковував і оптимальні ігрові кондиції набрав лише у наступному чемпіонаті.
- Хто очолює "Збруч"?
Олександр Гасюк: Як такого головного тренера не маємо. Формуванням складу, визначенням його на гру, тактикою на матчі займаються лідери команди: наш найкращий гравець, людина з двома серцями Сергій Нечай, Андрій Постоловський, Ігор Березний та ваш покірний слуга.
Ярослав Гуменюк: Я повністю довіряю нашим лідерам, тож на даному етапі не бачу сенсу запрошувати головного тренера.
З цим справляються "старійшини" команди. Вони хоча й молоді, але вже досить відомі на Борщівщині футбольній, користуються повагою і авторитетом. Співпрацювати з хлопцями – велике задоволення.
- Чи є в команді досвідчені футболісти із досвідом виступів на обласному, а можливо, і професійному рівні?
Олександр Гасюк: Ні, на професійному рівні ніхто з наших хлопців не грав. В чемпіонаті Тернопільщини тривалий час виступали брати Вадим та Олег Барицькі. Це було суттєве посилення для "Збруча", адже гравці майстровиті, досвідчені. У багатьох матчах голи Вадима та Олега були вирішальними.
- І давайте поговоримо про минулорічний чемпіонат, про "бронзу" "Збруча".
Ярослав Гуменюк: Моя думка, що якби чемпіонат проводився за стандартною схемою – в одній групі у два кола, переможцем був би "Збруч". Це витікає навіть з тих результатів, які ми показали на груповій стадії. У "Південній" зоні збручанські футболісти провели дванадцять матчів: здобули десять перемог, нічиїх немає, поразок – дві;забито сорок шість м’ячів, дванадцять пропущено. У нас найкращі показники серед обої зон. Для порівняння перша команда "Півночі" – "Нічлава" (Стрілківці -Висічки) набрали 23 очки.
"Збруч" - неофіційний чемпіон регулярної першості. А от у фінальній пульці ми здобули "бронзу", якою я, як президент клубу, задоволений. Це відчутний крок вгору, порівняно з минулими сезонами. "Збруч" прогресує: були сьомими, п’ятими, ось – треті, цьогоріч же повинні стати першими.
Олександр Гасюк: Перед початком сезону "Збруч" підсилився досвідченими виконавцями, закрили всі проблемні позиції. Стартували в групі впевнено, в перших трьох турах суперників перемагали з великим рахунком.
Доводилося чути, що наша команда є головним претендентом на медалі, адже інші колективи ми переважали і технічно, і тактично. У групі зазнали двох поразок (4:3, 0:1) від "Кристала" (Кривче) – майбутнього чемпіона. У нашій зоні "кристалівці" фінішували другими, відставши від нас на сім очок.
У зоні "Північ" до фінальної пульки потрапили "Нічлава" (Стрілківці -Висічки) та ФК "Озеряни-ОТГ". Саме з останніми "Збруч" і зійшовся у півфіналі. Суперник ледве пробився у плей-офф, але ми розуміли, що легкої гри не буде. Нам швидко вдалося відкрити рахунок, в першому таймі володіли перевагою приблизно 70 на 30 ігрового часу. На початку другого тайму суперник відігрався, причому гол привезли самі собі. У основні 90 хвилин рахунок не змінився, як і в двох екстра-таймах: обидві команди влаштувавши своєрідні "гойдалки" і мали гарні моменти, але не відзначилися. 1:1, і серія післяматчевих пенальті, в яких удача посміхнулася "Озерянам-ОТГ". В іншому півфіналі ""Кристал" переміг "Нічлаву" 2:1.
Таким чином "Збручу" довелося грати за третє місце. Ми повели у рахунку, але якесь дежавю – на початку другої сорокап`ятихвилинки "Нічлава" відігралася. Втім півфінальний сценарій не повторився: "Збруч" зумів провести два м’ячі – 3:1. Це була перемога з гірким присмаком.
- Як ви загалом оцінюєте організацію проведення чемпіонату Борщівського району.
Ярослав Гуменюк: Все нормально, але є одне "але". Збручанське знаходиться на кордоні, на протилежному березі річки Збруч – село Чорнокозинці Хмельницької області. Так сталося історично, що два села – як одне ціле. За нас грають хлопці з Чорнокозинців, причому грають вони лише за одну команду – нашу. Правило "один гравець – одна команда" виконується. Тому мені незрозуміло, чому цих гравців прирівняла до "легіонерів". Навіщо ця бюрократія, адже у футбол граємо заради футболу, заради глядачів.
До пандемії на домашні матчі "Збруча" вболівальників збиралося більше, ніж мешканців у самому Збручанському. Люди приїздили з сусідніх сіл. У нас затишно і тепло, завжди лунає державний гімн, піднімаємо прапор.
- Чемпіоном Тернопільської області у першій лізі стала "Рідна Борщівщина" (Борщів). З цією командою "Збруч" на полі не перетинався?
Ярослав Гуменюк: Ні, не перетиналися. Але я добре знаю гравців цієї команди, її потенціал. "Збруч" ні в чому, як на мене, не поступається "Рідній Борщівщині". За потенціалом – наш колектив відповідає обласному рівню.
- То, можливо, слід подумати про на обласну арену?
Ярослав Гуменюк: З радістю грали б у чемпіонаті Тернопільської області, але для цього потрібен зовсім інший бюджет. Обласний чемпіонат "Збруч" не потягне фінансово. Теж саме стосується і Ліги чемпіонів Тернопільщини та Ліги Тернопільщини. Там на нас можуть очікувати довгі переїзди, ми південний район, а якщо доведеться їхати на північ області, це займе пів дня. Було би доцільніше, щоб групові турніри Ліг проходили за територіальним розподілом. Від цього виграли б усі учасники.
