"Ліндеванг" з невеличкого села Гайворонка, що у Теребовлянському районі (після адміністративно-територіальної реформи – це Тернопільський район) Тернопільської області, поміж інших аматорських колективів вирізняє не лише оригінальність у назві. Шарму гайворонківчанам додає присутність у складі двох священнослужителів: граючим тренером є 37-річний отець Іван Подоляк, а в центрі півзахисту задіяний 41-річний отець Іван Гнилиця. На сьогодні "Ліндеванг" є провідною любительською командою Теребовлянщини, учасником Ліги Тернопільщини сезону 2020/2021.
У інтерв’ю кореспонденту спецпроекту сайту FootBoom "Аматорський футбол" отець Іван Подоляк розповів цікаві факти зі свого життя та про те, як йому вдалося у нефутбольній Гайворонці створити одну з найсильніших команд в районі.
- Отче Іване, не кожен день зустрічаєш команду, у складі якої два священнослужителя.
- Кілька сезонів тому нас було четверо (посміхається), ворота "Ліндеванга" захищав отець Петро Панасюк з Хоросткова, а в захисті грав отець Віталій Бухта. Команд подібній нашій дійсно небагато. Все починалося у 2013 році, коли архиєпархій Тернопільсько-Зборівської єпархії Української греко-католицької церкви (УГКЦ) призначив мене служити для парафіян Гайворонки, а також сусідніх сіл - Бурканіва і Золотників.
- Ви не місцевий?
- Народився в селі Козівка Тернопільського району, у футбольній сім`ї: батько виступав за тамтешні любительські команди, вважався класним кіпером. Я теж, скільки себе пам’ятаю, ніколи не розлучався з "круглястим", провів чималу кількість матчів на дитячо-юнацькому рівні за різні команди.
Після школи почав здобувати духовну освіту: спочатку навчався у Чортківській дяківсько-катехитичній академії імені священномученика Григорія Хомишина, а потім у Тернопільській вищій духовній семінарії імені Патріарха Йосипа Сліпого. Під час навчання в Чорткові отримував пропозицію від наставника відомої на той час місцевої аматорської команди "Авіаносець". Запам’яталися і незабутні міжсемінарські футбольні баталії. Нам протистояли інші західноукраїнські духовні навчальні заклади УКГЦ – Чернівці, Івано-Франківськ, Стрий.
Коли закінчив навчання в семінарії, то був призначений на службу в одну з найбільших подільських святинь Української греко-католицької церкви – Зарваницький духовний центр. У Зарваницю на екскурсії доволі часто приїздили ФК "Тернопіль", "Нива" (Тернопіль), "Нива" (Теребовля). Я познайомився з багатьма футболістами, до цього часу перебуваю в дружніх стосунках з колишнім клубним лікарем обох тернопільських команд Володимиром Мандзюком та відомим тренером Василем Івегешем. Вони завжди дарували футбольні м’ячі, які потім використовувалися гайворонківською командою.
- Історія "Ліндеванга" бере свій початок з 2013 року?
- Так. Саме тоді я приїхав у Гайворонку, де з футболом взагалі ніхто "не дружив": тут ніколи не було ані команди, ані стадіону. Потроху розвивався лише волейбол. Якось мені вдалося зібрати сільську молодь, поговорили і вирішили, що створимо футбольну команду. Сформували її виключно хлопці з Гайворонки.
Спочатку команда мала назву "Гайворонка", з 2019 – "Ліндеванг". Починали з товариських поєдинків. Найперший, історичний, матч провели проти ФК "Буркалів", поступилися 4:6. У сезоні -2014 стартували у чемпіонаті Теребовлянського району і посіли останнє, дванадцяте, місце. Але зуміли обіграти одного з головних претендентів на медалі ФК "Золотники", це коштувало йому "золота" чемпіонату. Чемпіоном тоді став ФК "Соколів", який декілька сезонів був найсильнішим на Теребовлянщині. На самому початку нам бракувало "фізики", нас вистачало хвилин на шістдесят. Хоча всі відзначали, що в пас грали ми добре. З кожним сезоном "Ліндеванг" покращували свої результати.
- Яким є найвагоміший успіх "Ліндеванга"?
- У 2018-му були чемпіонами Теребовлянщини. Це дало змогу виступити у прем’єрній Лізі чемпіонів Тернопільщини-2018/2019. У 2017-му завоювали бронзові медалі районного чемпіонату. Торік здобули "срібло".
- Таким підсумком задоволені?
- Звісно, що перше місце – це ліпший результат (посміхається), але маємо те, що маємо. Зауважу, що пандемія внесла свої "корективи" в проведення чемпіонату району, який відбувався за дещо незвичною формулою: по дев’ять команд грали в двох групах. Протягом всього турніру ми, як кажуть, йшли нога в ногу з "Золотниками". В гостях з суперником зіграли 3:3, а вдома, ближче до фінішу, поступилися 3:4. Четвертий м`яч пропустили на 90+4. У цій та наступній грі травми отримали всі наші основні захисники. Це надломило команду психологічно. У підсумку "Ліндеванг" фінішував другим, "Золотники" - чемпіони.
- Весь цей час ви є граючим тренером?
- Так. Я визначаю склад на гру, обираю тактику, займаюсь селекцією. Цього сезону стабільно виходив на поле, навіть гол забив (посміхається). Граю на фланзі захисту (півзахисту). Мені пощастило, що в нас підібрався згуртований колектив, є опора, кістяк. Хотів би виділити ключових захисників Юрія Машталера, Богдана Хамелка, Павла Ковбасюка. Наприкінці сезону хлопці, на жаль, травмувалися, їх нам не вистачало. Бажаю Юрію, Богдану та Павлу, якнайшвидшого одужання. Сильно провів сезон і оборонець Віталій Галаван. В центрі поля надійністю відзначалися брати Ярослав та Руслан Темнюки. В опорній зоні добре зіграли досвідчений отець Іван Гнилиця, який має досвід виступів у чемпіонаті області у складі Бучача, та Василь Лемішка. Стабільно відіграли сезон універсал Роман Дохват, півзахисник Олексій Чічканьов, нападники Віктор Божко та Андрій Олексюк, Віктор Мних, який теж пограв на область за "ДСО-Поділля" (Тернопільський район). Маємо надійного воротаря Андрія Майовського. Гравцем року на Теребовлянщині я би назвав 22-річного лівого хава "Ліндеванга" Василя Пастущака, який провій 2020-ий вище всяких похвал. Тепер ним цікавиться "Нива" (Теребовля), яка нині проходить атестацію для участі у другій лізі чемпіонату України. Зазначу, що раніше за гайворонківську команду виступав знаний на Тернопільщини виконавець Руслан Мельник.
- Назва вашої команда дещо незвична.
- "Ліндеванг" – це аграрна компанія з іноземними інвестиціями –наш головний спонсор. Її керівник Богдан Вовк від початку заснування нашої команди зголосився нам допомагати. Завдяки Богдану Омеляновичу команда гарно екіпірована, жодних проблем з інфраструктурою: облаштували затишний стадіон, якість газону, як казали мені судді, не поступається обласному рівню. Хотів би також подякувати за підтримку фермерському господарству "Тюльпан" (голова Володимир Мерва) та Золотниківській ОТГ.
- "Ліндеванг" торік дебютував у Лізі Тернопільщини.
- Так. Лігу чемпіонів Тернопільщини ми відкрили трохи раніше, а в Лізі Тернопільщини дебютували восени 2020-го. І зіграли, вважаю, дуже пристойно. Попри те, що "Ліндеванг" посів у своїй групі останнє, третє, місце він був нічим не гірший за своїх суперників – ФК "Цвітова" (Бучацький район) та ФК "Вишнівець" (Збаразький район). Так, у виїздній зустрічі з "Цвітовою" – півфіналістом Ліги чемпіонів сезону 2019\2020 – нам вдалося нав’язати гостру боротьбу. Доволі довгий час тримався нічийний рахунок (2:2 ) і лише в заключні десять хвилин господарі відзначилися двічі, що принесло їм перемогу 4:2. З таким же результатом ми поступилися в гостях "Вишнівцю". Вдома з представником Бучаччини" зіграли внічию (2:2), а команда зі Збаражчини не приїхала. Від участі в Лізі Тернопільщини залишилися лише позитивні емоції.
- Як проходить підготовка команди до нового сезону?
- Взимку "Ліндеванг" виступає на паркеті. Зіграли у турнірі до Дня святого Миколая в Теребовлі: на старт вийшло близько тридцяти команд, ми дійшли до півфіналу. На черзі – ще один турнір. Крім того, беремо участь у відкритому футзальному чемпіонаті Бучацького району.
-Які зміни плануються в команді?
- Хочемо повернути дуже сильного гравця – нападника Володимира Гривняка. Він грав за нас, потім перейшов в Золотники. Восени Володя вже зіграв за "Ліндеванг" поєдинок у Лізі чемпіонів Тернопільщини. Хочемо, щоб форвард грав за нас і в цьогорічному районному чемпіонаті.
- Яке завдання стоїть перед командою у сезоні-2021?
- Повернути титул чемпіона Теребовлянського району. Це в свою чергу дасть можливість "Ліндевангу" стартувати в сезоні 2021/2022 в Лізі чемпіонів Тернопільщини. Щоправда є велика вірогідність того, що після адміністративно-територіальної реформи чемпіонат буде не районним, а Теребовлянської ОТГ. Наразі інформацією щодо цього не володію жодною.
До речі
Священнослужителі обирають футбол
Як розповів отець Іван Подоляк, футбол серед архиєпархій УГКЦ користується великою популярністю. Зокрема регулярно проводяться різноманітні турніри з міні-футболу. Наприклад, у жовтні, команда священників Тернопільсько-Зборівської архиєпархії здобула друге місце в V турнірі з міні-футболу ім.священномученика Омеляна Ковча серед священнослужителів Української Греко-Католицької Церкви.
В змаганнях, які відбулися в ораторії св. Івана Боско отців-салезіан м.Винники (Львівщина), взяли участь представники дев’яти єпархій. До складу тернопільської команди увійшли о. Іван Подоляк, о. Роман Коцур, о. Михайло Піняга, о. Іван Гнилиця, о. Віталій Олійник, о. Михайло Небельський, о. Тарас Бенедига, о. Андрій Магас.
У відбірковій групі тернополяни здолали колективи Стрийської, Кам’янець-Подільської єпархій та Івано-Франківської архиєпархії. У півфіналі виграли (1:0) у священників Мукачівської єпархїі. У фіналі священники Тернопільсько-Зборівської архиєпархії знову зустрілися з командою Стрийської єпархії. Поєдинок був непростим і завершився нічийним результатом (1:1). А вже у серії післяматчевих пенальті перемогли стрияни.
За п’ять років турніру – це найвище досягнення отців Тернопілля. Кращим бомбардиром команди став о. Іван Подоляк, до слова, в Тернопільсько-Зборівській єпархії він відповідальний за розвиток футболу.
