Ім’я Петра Дмитренка добре відоме на Київщині футбольній. Петро народився у 1983 році в Березані, там же, в місцевій ДЮСШ, розпочався його футбольний шлях. Після цього було навчання у Щасливському НВК, де він грав у чемпіонаті України в складі юнацької команди "Борисфена" (тренер Віктор Варениця). Вже тоді хлопець розумів ким хоче бути. Вищу освіту Дмитренко здобув у Національному університеті біоресурсів і природокористування. Навчаючись у виші виступав за студентську збірну міста Києва , яка стала дворазовим чемпіоном України в 2003-2005 роках серед вищих навчальних закладів.
На позиції атакувального півзахисника Петро Дмитренко пограв у провідних аматорських командах Київської області. З "Путрівкою" був дворазовим чемпіоном області та володарем Суперкубку, з "Бучею" тріумфатором Кубка Київщини та аматорського Кубка України, з "Десною" (Погреби) вигравав Кубок Безносенка. Крім того, запам’ятався за виступами у "Діназі" (Вишгород), "Патріоті" (Баришівський район), "Яготині", і звісно ж, березанській "Дружбі", з якою у 2007 році на посаді граючого тренера здобув бронзові медалі першої ліги чемпіонату Київщини. За березанців тоді грали молоді 18-24 річні місцеві хлопці. Щоправда у вищу лігу команда не заявлялися, бо того ж року Петро підписав професійний контракт з "Нафкомом" (Бровари) під керівництвом Олега Федорчука та Віталія Білоконя. Але на високому рівні, на жаль, довго пограти не вдалося – виникли проблеми зі здоров’ям.
Нині Петро Дмитренко тренує дітей у футбольному клубі "Дружба" (Березань) і отримує від цього величезне задоволення. У інтерв’ю спецпроекту сайту FootBoom "Аматорський футбол" дитячий наставник розповів про юну березанську зміну.
- Граючи за різні колективи завжди хотілося, щоб у місті Березані була хороша футбольна команда, яка складалася б з місцевих вихованців. Цю ідею підтримав мій рідний брат Олександр і в 2014 році вирішили заснувати та створити громадську організацію ФК"Дружба" (Березань). Засновниками виступили: я, мій брат Олександр Дмитренко, Юрій Журба, Андрій Меделян та Іван Васильович Суходольський. На той час всі брали участь у розвитку команди "Будівельник", яка стала переможцем чемпіонату Баришівського району та володарем Суперкубку. Цю команду фінансував директор "Березанського заводу залізобетонних виробів" Віктор Тимофійович Патюта – один із фундаторів футболу в місті, я був граючим тренером.
Уже тоді розумів, що потрібне підсилення, бо час плине швидко, а дитячий футбол – в занепаді. На той момент я фактично був останнім, хто будучи ще десятирічним хлопцем брав участь у дитячій першості Київської області. Самі розумієте, що ціле покоління випало з футбольного життя. Тому отримавши тренерську ліцензію "С" та заснувавши "Дружбу" почав працювати саме на розвиток дитячого футболу. Була набрана група дітей 2005-2006 року народження та декілька хлопців 2007.
Я вдячний долі за надану можливість зіграти та пройти свій футбольний шлях у найкращих командах Київщини, поряд з багатьма кваліфікованими наставниками та футболістами. Саме це формувало в мені особистість гравця та тренера.
- Познайомте із тренерським складом "Дружби"?
- Тренерський штаб поки складається з трьох осіб: я, Дмитро Грицюк, молодий спеціаліст, який навчається в Національному університеті фізичного виховання і спорту (спеціалізація "Тренерська діяльність") та Максим Форостовець – фото- відеоредактор. Завдяки Максу завжди бачимо не тільки помилки в грі, а й позитивне фото та емоції.
- Хто є президентом та меценатами команди?
-Президент, керівник, тренер, водій , вихователь та багатодітний батько – це всі мої функції. Дякуючи Богу встигаю все. Віце -призидентом є мій рідний брат Олександр. Він разом з друзями, які не байдужі до спорту, фінансово підтримують команду. Взагалі можна сказати – це наша родина справа. Бо коли постало питання з придбання транспорту ("Mercedes-Benz Sprinter") всі близькі підтримали та допомогли мені в цьому питанні. Отримання водійської категорії, яка дає мені можливість керувати даним транспортом, в багатьох ситуаціях, як кажуть, розв’язала руки. Бо з виїздом та водієм тепер немає проблем. Сам спокійно сідаю за кермо та їдемо в те місце, де відбувається черговий тур першості. В наш час потрібно робити й жити справою, якою ти займаєшся, тільки тоді буде результат та віддача. Недостатньо лише фотографуватися та розписувати у Фейсбуці.
Маючи нагоду хочу висловити подяку батьківському комітету нашої "Дружба" та міському голові Володимиру Григоровичу Тимченку за підтримку та допомогу у всіх організаційних питаннях та допомозі у придбанні інвентарю для тренувального процесу для дітей. Думаю, що згодом в нашому місті збудують футбольне поле зі штучним покриттям і тоді тренувальний процес буде безперервним.
У "Дружбі" дуже багато дітей з сусідніх сіл, вони талановиті та працьовиті. Реалізувати свої здібності хлопчаки мають змогу в першості Київської області. Головне, що вони при справі та ведуть здоровий спосіб життя. Дійсно легко коли є кошти для запрошених гравців, не місцевих, але це дорога в нікуди . Ну виграв чемпіонат з "легіонерами", а що далі буде коли кошти закінчаться? Як у відомому кінофільмі будемо кричати, "шеф, всьо пропало, всьо". Тому хочеться, щоб грали місцеві, а їхні батьки та рідні дивилися футбол саме в виконані власних вихованців. Вдома й рідні стіни допомагають. Завжди приємно грати, коли близькі та знайомі заповнюють трибуни. Тим більше в нас є з ким це реалізовувати.
- Які успіхи мають дитячі та юнацькі команди "Дружби"?
- У 2015 році заявилися на першість Київської області, де фактично всім програвали, але йшли до поставленої мети. Вже наступного сезону стали фіналістами і перемагаючи 3:0 "Арсенал" (Біла Церква) умудрилися не втримати результат та програли бронзові нагород в серії пенальті. Скажу відверто – плакали всі, в тому числі я. Тепер знаю: все, що не робиться, то на краще. Наприклад в сезоні 2018-2019 дві команди стали медалістами чемпіонату. Гравці 2004-2005 року народження отримали срібні нагороди першості Київської області (перша ліга), а діти 2008-2009 року народження бронзові – у вищій (регіон – "Північ"). Але найголовніше, що наразі юні гравці "Дружби" з невеликого містечка Березань та ближніх сіл беруть участь в першості Київської області в чотирьох вікових категорія, а команда U-18 в дорослому чемпіонаті Баришівського району. Особисто для мене – це є вагомим результатом. Зараз дійсно тяжко залучити та мотивувати дітвору до заняття спортом. Різного роду гаджети, технології, одним словом – прогрес.
- Футбольну кар’єру ви вже завершили?
- Натепер завжди підтримую форму, але сам граю дуже рідко: декілька матчів на область та район. Своє вже відбігав. Хоча отримав велике задоволення від ветеранського чемпіонату Київської області (35+). З командою "Авангард" (Баришівський район) стали переможцями чемпіонату, виборовши золоті медалі. Дуже приємно було побачити футбольних друзів та згадати позитивні моменти свого життя. Адже на себе часу дійсно не вистачає, з понеділка до п’ятниці – тренування , субота та неділя – дитяча першість Київщини. Крім того, постійно потрібно оновлювати знання та давати їх дітям. З лютого у мене почнеться навчання в Центрі ліцензування тренерів на ліцензію "В", УЄФА. Правду кажуть, щоб стати тренером потрібно вбити в собі гравця.
- На що очікуєте в новому році?
- Основна мета на 2021 рік – бути в призах чемпіонату Київщини у першій лізі, де "Дружба" (2006-2007 р.н) наразі посідає друге місце. Гравці 2004-2005 р.н. у своїй групі йдуть першими. Сподіваюсь, що команди 2010-2011р.н та 2008-2009р.н., не пастимуть останніх у вищій лізі. Також у найближчих планах – успішно закінчити навчання в Центрі Ліцензування тренерів та давати дітям хороші знання і навички.
Хочу подякувати вашому сайту за надану можливість висвітлити інформацію про наш маленький, але амбітний, клуб "Дружба" (Березань), який активно розвивається. Дуже приємно, що ви звертаєте увагу на футбольні клуби з невеликих міст та сіл. Це спонукає малечу ще з більшим натхненням тренуватися та йти до поставленої мети. Бажаю вам успіху, футбольного довголіття, процвітання та творчого натхнення! З Новим роком!
