Лише п’ять перемог у чемпіонаті… Торішнє п’яте підсумкове місце з відставанням від переможця у 22 очки змінилося на ще нижчу позицію. Як наслідок, збільшився і відрив тепер вже від нового тріумфатора. Як не крути, а виступ "Вихора" у цьому чемпіонаті області навряд чи варто вважати вдалим. Швидше навпаки.
Проте, очільник ямничан, голова Правління футбольного клубу Роман Ткач не схильний надто вже драматизувати ситуацію, не настільки категоричним в оцінках, а при аналізі дістається таки причин невдачі та прорахунків колективу у футбольному сезоні 2018/2019 років. І, виявляється, має на це підстави, а у певних аспектах навіть віднаходить позитив. Розповідаючи про враження, спостереження ділиться слушними думками не лише про футбол. Вибудовує плани розвитку спортивно-футбольної інфраструктури у Ямниці на найближчий час та більш віддалену перспективу. І, що відрадно: йде на контакт без жодних відмовок та застережень – ледь не одразу після фінального свистка останнього для його команди календарного поєдинку у обласних перегонах.
Єдине, що маємо при цьому уточнити: даний матеріал ляже на шпальти "Матчу" дещо пізніше, уже після фіналу Кубка області, куди "Вихор" успішно дістався і де мав помірятися силами з галицькими "Карпатами", і на переможний підсумок якого у нашого співрозмовника були чималі сподівання. Тож читач наразі у кращому становищі, аніж був Роман Володимирович у час, коли спілкувався із нашим кореспондентом…
- Романе Володимировичу, якою загалом буде Ваша оцінка виступу "Вихора" у чемпіонаті в сезоні 2018-2019 років?
- Коли послуговуватися суто статистичними викладками, то навряд чи можу бути задоволений я, як керівник клубу, та і наші симпатики також. Минулий чемпіонат ми завершили на п’ятому місці. Звісно, перемагати хочеться завжди і підійматися щаблями турнірної таблиці щонайвище. Минулого літа десь бачилися передумови для більш успішного виступу у новому чемпіонаті. Саме тому орієнтири для "Вихора" на сезон 2018-2019 мало стати потрапляння до числа призерів чемпіонату. Із скороченням числа учасників подібні перспективи бачились цілком реальними. Однак, як не склалося зі старту, так і тривало надалі. Попри невдачі у чемпіонаті, певну нестабільність та невиразність у іграх, враження від виступу команди у цьому сезоні загалом є неоднозначними, позаяк у розіграші обласного кубка "Вихор" дістався фіналу. Востаннє до цього ямницькі футболісти сягали такої вершини у 2006-2007 роках. Виправдовуватися, шукати причини, пояснювати зараз можна багато, але що це вже змінить?
Але разом з тим відрадно інше. Упродовж трьох останніх років відколи мені було довірено очолити ФК, ми вивели діяльність цієї структури на якісно новий рівень. Найперше – ми реформували діяльність футбольного клубу "Вихор" Ямниця згідно до потреб часу та вимог законодавства. Зокрема, було утворено Правління на якому усі рішення щодо команди приймаються колегіально. Інший важливий момент: у нас на сьогодні доволі прозора схема фінансування. Коли її зобразити спрощено і структурно, щоб було зрозуміло, то наш бюджет складається в основному із двох джерел: бюджетних коштів ямницької ОТГ, та коштів спонсорських, приблизно у рівному співвідношенні. Особливо приємно, що багато ямничан активно допомагають команді. І це не лише підприємці та бізнесмени, а часто – жителі Ямниці – звичайні уболівальники. Хто придбає воду, хто м’яча… А це – важливо і не є дрібницею.
- Як конкретніше ці організаційні зміни позначаються, власне, на поступі, на царині футбольній?
- Ми вже бачимо певні результати прикладених нами зусиль. Задля ефективної роботи відкрили у Ямниці філію Тисменицької ДЮСШ, оскільки до того ми користувалися послугами футболістів-юнаків не ямничан. Ми залучали їх захищати спортивну честь "Вихора" з інших футбольних осередків, шкіл чи клубів. Виповнився вже рік, як працює наша філія і вже в цьому сезоні юнацька команда "Вихора" посіла високе четверте місце у турнірі ровесників. Вважаю це дуже вагомим здобутком. На сьогодні ми маємо у структурі клубу не дві команди – дорослу і юнацьку, а навіть три, оскільки у чемпіонаті Івано-Франківська змагається ще і "Вихор-2". Таким чином маємо вибудовану футбольну піраміду. Вона дієва, працює і в скорому часі, сподіваюся, результати взаємодії усіх ланок ставатимуть усе помітнішими і знайдуть своє відображення у здобутках і результатах. Взяти до прикладу хоча б нині у плані видовища: кожних вихідних у Ямниці відбуваються футбольні поєдинки, хоча і аматорського, але досить високого рівня. Технічні можливості стадіону, його постійне вдосконалення, оновлення дозволяють проводити баталії з футболу різного рівня ледь не від самісінького ранку до сутінок. Особливо тепер, у літню пору. А предметом особливої гордості усієї нашої футбольної господарки я вважаю наш футбольний газон, який завжди хорошої якості і про який часто чуємо схвальні відгуки. Тож попри все, я вважаю, що позитивних моментів для ФК "Вихор" все таки було більше.
Ще маємо надію, що дуже допоможе нам у розвитку спорту на селі, та футболу зокрема, організація у Ямниці власної спортивної школи. Наразі є у планах ОТГ і такий крок. За рік-два розраховуємо запустити проект – найперше розпочати будівництво на території стадіону приміщення для ДЮСШ, а згодом – басейну, інших об’єктів…
- Повернемося, втім, до виступу команди. Під час зимового міжсезоння навколо "Вихора" якраз було найбільше розмов. Усе через появу у складі команди Михайла Макогона та Назарія Даніва. Яку мету переслідував такий крок і чи виправдав він сподівання?
- На проміжному фініші "Вихор" був шостим у таблиці і усього на шість пунктів відставав від третьої команди, якою тоді були брошнівці. На нашу думку, цілком реальним було навесні надолужити згаяне і потрапити таки до чільної трійки. Хотілося цього найперше тому, що цього року наша команда відзначає ювілей – 90 років із Дня заснування. Тому медальний здобуток "Вихора" бачився чудовим дарунком Ямниці та її футбольним уболівальникам. Саме тому запрошення передусім оцих двох сильних виконавців бачилося цілком логічним. Ажіотаж, в основному, був пов’язаний не стільки через прізвища футболістів, як від самого факту переходу із колективу, що виступає рангом вище – у чемпіонаті України серед аматорів, до змагань обласного рівня. Чи виправдав себе такий крок? Тут знову ж таки важко дати однозначну відповідь. І Михайло Макогон і Назарій Данів – гравці, безумовно, сильні та досвідчені. Їхній прихід підсилив би будь-яку команду. Вони і "Вихору" дуже допомогли. Із їхнім приходо у захисті та середній ланці стало більше стрункості, організованості, налагодилася взаємодія, гра в цілому. Ось тільки адаптувати хлопців повністю до гри "Вихора" не встиглося – замало часу виявилося. Інший чинник, вважаю, більш серйозним і вагомим…
- Що ж за причина?
- На моє переконання вона полягає у тому, що прикарпатський аматорський футбол наразі переживає певну кризу, в першу чергу тому, що значна частина молоді виїхала на заробітки у пошуках кращого життя. Такими є реалії сьогодення. В свою чергу це негативно позначилося на усіх футбольних командах. Ямниця у цьому плані не те, що не є винятком, а ще однією із найбільш потерпілих сторін. Наше село приміське і щойно з’являється тут виконавець вартий уваги, він опиняється на виду у всіх довкола. Зрозумійте, Ямниця – не районний центр, де, як правило, намагаються зібрати кращих гравців у найсильнішу команду району. Футболісти, так би мовити, із нашого куща, переважно грають за різні колективи Тисменицького району, тому важко зібрати їїх саме тут, поряд з Івано-Франківськом.
Багато хто схильний вважати наше розташування поряд із обласним центром перевагою, та я б не був у цьому аспекті настільки вже категоричним. Основні наші опоненти у чемпіонаті мали перевагу якраз у кадровому питанні.
- Які із позицій бачаться Вам найбільш вразливими на сьогодні та потребуватимуть підсилення?
- Захист однозначно маємо підсилити. Бракує також нападників, хоча б одного у поміч нашому бомбардиру Андрію Мельничуку. Середня ланка з приходом Даніва істотно додала. По суті Назарій ледь не самотужки витягнув нашу команду до фіналу кубка області.
- Кубкова звитяга безперечно стала б хорошим дарунком до вищезгадуваного ювілею?
- Звичайно. Докладемо до цього усі наші зусилля. Та попри все, велике футбольне свято очікує Ямниця вже незабаром. На відзначення 90-річного ювілею від часу заснування "Вихора" запланована ціла низка урочистостей. Є домовленість із керівництвом Ямницької об’єднаної територіальної громади провести в період з 4 по 8 липня цього року футбольний турнір юнацьких команд.
До нас завітають дві польські команди з містечок-побратимів Ямниці, а їхніми суперниками стануть юнацький склад "Вихора" та збірна команда юнаків Тисменицького району. Також очікуємо на ще одних зіркових гостей наших урочистостей – команду ветеранів львівських "Карпат". Поєдинок ветеранів "Вихора" та "Карпат" має стати родзинкою святкування. Опісля ми вшануємо та відзначимо ветеранів ямницького футболу: тих, кого вже, на жаль, немає з нами, тих, хто ще є, та й діючих футболістів також. Тож запрошуємо усіх бажаючих на початку липня до нас, у Ямницю на футбольне свято!
- Свята рано чи пізно усе ж закінчуються і настане пора футбольних буднів. Чи вже думали про те, яким для "Вихора" буде наступний сезон?
- Із кожною прикрою осічкою, з кожною наступною нашою грою спільно із Правлінням футбольного клубу неодноразово про це говорили, постійно повертаємося до цієї теми. Ми свідомі того, що у наступному сезоні зобов’язані реабілітуватися перед нашими прихильниками. Доводиться визнати, своєрідна гонитва за здобутками до ювілею команді не вдалася. Тепер треба провести грунтовний аналіз невдач і прорахунків і працювати системно і поступово. Ми маємо спрацювати на дальшу перспективу. І саме тому на Правлінні було прийняте рішення про те, що наступний сезон для "Вихора" стане першим кроком на шляху перезавантаження. При побудові нової команди основну ставку відтепер зробимо на молодь, на перспективних вчорашніх юнаків. Маючи сьогодні основну центральну вісь із досвідчених футболістів сміливо награватимемо поряд із ними амбітних молодих виконавців. Я свідомий того, що не все одразу у нас налагодиться, довше, можливо, доведеться чекати нових звитяг, але я згоден терпіти і чекати. Зрештою, я вірю у амбітність самих футболістів, у їхній таланті фаховість тренерського штабу, якому продовжую довіряти. Сподіваюся на професіоналізм найперше Олександра Васильовича Микуляка, якому всеціло довіряю, адже є професіоналом своєї справи: він добре знає футбол, відчуває його пульс, зрештою, ним живе. Може щось у нього і не виходить, не завжди все вдається, як і у кожного з нас, але не варто опускати руки. Дякуючи цьому сезону ми мали змогу побачити наші слабкі місця, щоб надалі вдосконалюватися задля кращих результатів у майбутньому.
