Минулого туру в складі "Діназу" в чемпіонаті України серед аматорських команд дебютував Денис Митник. Зігравши на позиції форварда, він зумів відзначитися двома результативними ударами й допомогти партнерам здолати липовецький "Факел" (6:0).
- Два голи – чудовий результат для дебюту. Сподівався на таке?
- Чесно кажучи, ні. Налаштовувався, хотів забити, але що все складеться ось так, звичайно ж, ніяк не очікував. Це несподіванка для мене, як і для багатьох.
- Частенько робив "дублі"?
- Було достатньо в своїй кар’єрі в чемпіонаті області. Тепер ось і в чемпіонаті України серед аматорів. Але з "хет-триками" поки що не везе. Жодного на цьому рівні. Правда, були в дитячих командах та на рівні району.
- Швидко вник в схему "Діназу"?
- Команда граюча, яка має свій комбінаційний стиль, багато імпровізує, передачі в один дотик, пас на третього. Така гра мені до душі. Тут нема, як кажуть, "бій-біжи". Подібне було в нас у ДГ "Шевченківському", де частенько грали, як вдасться. В "Діназі" все на значно вищому рівні, підбір гравців тут кращий.
- Яке завдання було в тебе на матч?
- Перш за все не грати спиною до воріт суперника, рухатися вперед або ж перебувати впівоберта й чекати передачі. Час від часу пресингувати захисників і за необхідності встигати на передню штангу. Був у мене хороший епізод, котрий я не використав на ближній стійці, але потім виправився.
- В стартових матчах сезону, коли ти виступав за "Діназ-2", то довелося грати з глибини.
- Так, там на вістря атаки виходив Борис Шевелюк, а ми, молода кров, повинні були наситити центр поля й допомагати з глибини. Тут трохи інша тактична роль, але мені не звикати до цього. В "Шевченківському" грав форварда, атакуючого, центрального і навіть крайнього півзахисника. Так, що все залежить від тренерських вимог.
- Ти другий гравець ДГ "Шевченківського", який останнім часом перейшов у "Діназ". Минулого літа в Вишгород перебрався Владислав Литченко.
- Ми з ним півроку виступали разом у команді з Денихівки, так що непогано знаємо один одного. До речі, у нього також був там статус футболіста, котрий може грати на різних позиціях.
- Завдяки йому ти потрапив у "Діназ"?
- Ні, тут трохи інша історія. Наприкінці минулого сезону у мене виникли певні проблеми в "Шевченківському", не так став часто виходити в основі, як хотілося, тому вирішив шукати іншу команду. Спочатку мав намір спробувати сили в першій команді "Діназу" й думав, як сюди підступитися, але потім коли від Діми Колочко дізнався, що створюється "Діназ-2" для вищої ліги області, то вирішив почати з малого й рухатися поступово. Знайшов номер телефону Анатолія Леонідовича (Блазуня, старшого тренера "Діназу-2" - Прим.авт.) і попросився в команду. Він вислухав мене, сказав, що я трішки "староват", бо тут йде акцент переважно на молодих футболістів, але врешті дав згоду, щоб я приходив і він подивиться. Постарався проявити себе й залишився в команді.
- Ти відчуваєш, що тепер створив конкуренцію в нападі?
- Певною мірою так. Але це здорова конкуренція. Я тут побачив дружні стосунки в команді, ніхто нікого не прагне витиснути й тренеру вирішувати, хто виходитиме в стартовому складі.
- Минулої суботи тобі довелося зіграти в один день за "Діназ" та за "Діназ-2". Комфортно?
- Проводити два матчі в один день не складно. У мене є такий досвід, до цього звик. Трішки складніше були ввійти в гру в другому матчі. Якби довелося грати одразу, коли ти розігрітий і в тонусі, то це було б легше. А я вже трохи охолов і вийшов на заміну в другому таймі. Довелося знову розминатися, розігріватися. Емоційний же настрій був один: вийти й допомогти команді виграти.
- Будеш забивати в кожному матчі?
- Ого, яке питання "в лоб". Старатимуся, а там як вийде. Футбол – гра колективна і тут важливо, щоб перемагала команда. Навіть якщо ти не забиваєш, а тільки асистуєш, чи просто робиш на полі те, що від тебе вимагається і це твій внесок в загальну перемогу… Це ж класно. Якщо у мене буде момент і буде варіант віддати гольову передачу на партнера, котрий у кращій позиції чи бити самому, то я віддам.
- Кажуть, що форвард має бути трішки егоїстом. Уявімо ситуацію, м’яч котиться в пусті ворота і ось-ось перетне лінію. Ти доб’єш чи дозволиш йому спокійно закотитися?
- Якщо буде летіти захисник аби його вибити, то, звичайно, доб’ю. Але якщо бачитиму, що він вже майже в воротах і мені не треба вже нічого робити, то просто дозволю спокійно закотитися.
- Тепер чекаємо забитих м’ячів в суботу "Агродому"?
- Хм, хочете витягнути з мене якісь обіцянки. Не хочу їх давати і навіть говорити про це. Бо коли починаю говорити, то нічого не виходить, а коли мовчу, то все складається так, як треба.
- А тобі доводилося часто давати інтерв’ю?
- Ні, це тільки друге.
- Останнє запитання. Яку мету ставиш перед собою в футболі?
- Як і багато хлопчаків з дитинства мріяв про футбол. Мені важко уявити своє життя без нього. Зараз складається так, що можу допомогти команді й піднятися на ще вищий рівень. Якщо "Діназ" стане професійним клубом, то мені хотілося б допомагати команді і грати тут. Для цього треба, перш за все, відповідати певному рівню. Отож, старатимуся на тренуваннях і сходинка за сходинкою рухатимуся вперед.
