Інформаційна служба спортивно-культурного клубу "Демня" поспілкувалася з одним із лідерів чинного срібного призера Прем'єр-ліги Львівщини, вихованцем львівських "Карпат" Степаном Гірським.
– Новий футбольний сезон "Демня" розпочала з перемоги в Меморіалі Ернеста Юста. Як сприйняли цей успіх у команді?
– Завжди приємно перемагати, а такий турнір як Меморіал відомого тренера Ернеста Юста є одним із найпрестижніших на Львівщині. Загалом ми розцінювали виступи в цих змаганнях як підготовку до чемпіонату області та Кубку України серед аматорів. Але та впевненість на полі і командні дії дозволили нам не лише дійти до фіналу, а ще й перемогти. Наша команда тричі поспіль була у фіналі і лише з четвертої спроби здобула почесний трофей.
– У перших двох турах чемпіонату Львівщини 2019-го року ваша команда не залишила жодного шансу суперникам – перемоги 6:0 та 8:0…
– Це все завдяки нашій підготовці і, звичайно, чудовому колективу. Проти Рави-Руської завжди важко грати. Якщо згадати минулий чемпіонат, то саме "Локомотив" забрав у нас важливі очки. Ми налаштовувалися серйозно. Цього разу, та ще й на полі суперника, нам удалося забити 6 голів. Щодо матчу проти команди "Львів-Сокіл" із Борщович, то знову ж ми зіграли впевнено і заслужено перемогли 8:0.
– Зараз нове випробування – півфінал аматорського Кубка України. Які завдання в цьому турнірі?
– Насправді завдання озвучувати не потрібно, як і в чемпіонаті. Ми націлені лише на перемоги. Кубок України серед аматорів цікавий турнір і, звісно, хочеться, щоби кубок був у Демні. Тим паче, що вихід у фінал дає можливість виступити на попередньому етапі Кубку України, де можна зіграти проти професійних команд.
– Ваш суперник "Авангард" (Бзів) в останні 2 роки має чималі успіхи в Київській області. Чи маєте інформацію про цей футбольний клуб?
– Ми знаємо, що в останні 2 роки ця команда була чемпіоном Київщини і здобувала перемоги на різноманітних турнірах. Тому цікаво зіграти проти цього колективу, де є декілька досвідчених гравці, які пройшли школу команд майстрів. Упевнений, що на глядачів чекають цікаві ігри.
– У 2017-му році "Демня" вже грала в Кубку України, де пройшла ФК "Дніпро", "Полісся" (Житомир) та дала хороший бій ФК "Львів". У команді грає багато хлопців, які приймали участь у цих іграх. Вони згадують ці миттєвості?
– Звичайно, що пригадують і усім хочеться знову зіграти проти професійних команд. Для кожного, хто грав це власна історія і такі участі не завжди трапляються для аматорів, тому знову усім хочеться повторити успіхи.
– У команді Ти маєш найбільший досвід виступів не лише у професійних клубах, але й у Кубку України.
– Можливо. В Кубку України я з "Карпатами" доходив до півфіналу, де поступилися донецькому "Металургу" в серії одинадцятиметрових 6:7. В основний і додатковий час тоді зіграли 0:0. Я вийшов в основному складі і відіграв 78 хвилин.
– Степане, в аматорському футболі ти з’явився минулого року, і це стало доволі несподівано для багатьох фахівців… Чому змінив статус професіонала на аматора?
– В останні 4 роки я грав у Польщі. Відверту скажу, що дуже хотів повернутися до Львова, щоби постійно бути зі сім’єю. Мав пропозицію від винниківського "Руху", тренувався з цим колективом, але контракт так і не підписав. Були пропозиції від команд Першої ліги українського чемпіонату, вищої ліги Литви та Естонії, але вирішив залишитися у Львові. Коли виник варіант із "Демнею", то відразу домовився з керівництвом клубу.
– Чи зможемо ми Тебе побачити ще в професійному футболі?
– Все можливо. Але при одній умові: якщо буде хороший довгостроковий та амбітний проект у рідному місті. Нехай це буде Друга ліга. Повірте, мене не цікавить фінансова сторона.
– А про тренерську кар’єру мрієш?
– Скажу відверто – це не моє.
– Повернімося до Твоїх виступів у Польщі. З командою ГСК (Тихі) Ти вийшов у першу лігу, а твій гол в останньому турі був неймовірно красивий та вирішальний. Згадуєш цей момент?
– Справді, було і таке. Грали проти "Сталі" з Мєльца. Пригадую, що нас влаштовувала лише перемога. Я наважився на дальній удар і, як виявилося, він був не лише точним, але допоміг нам вийти в першу лігу. Та в першій лізі я провів лише пів сезону. З приходом українського тренера Юрія Шаталова моя кар’єра в цьому клубі закінчилася…
– А причина?
– Важко сказати. Мабуть, не бачив мене в складі. Цікаво, що він жодного разу не розмовляв зі мною на українській, а принципово лише на польській. Та він довго у цій команді не протримався.
– І на завершення нашої розмови. Хто твої найпалкіші вболівальники?
– Дружина Галина та мої донечки – 4-річна Даринка та півторарічна Юстинка.
