У міжсезоння у СФК "Сокіл" відбулися значні кадрові зміни. Як результат, у стартовому матчі команди у чемпіонаті Київщини-2019 на поле вийшли аж дев’ять новачків. Серед них був й Микола Весельський, призваний вирішити проблеми "соколів" у атаці. Саме удар 22-річного уродженця села Бобровиця (Чернігівська область) приніс підопічним Олега Самченка перемогу у надважкому матчі проти "Асканії-Флори".
Що спільного у Весельського з Андрієм Ярмоленком? Де і коли перетиналися футбольні шляхи нападника "Сокола" і нинішніх гравців основного складу "Динамо" - Віктора Циганкова та Володимира Шепелєва? Хто є футбольним взірцем для Миколи і за які команди він вболіває? Відповіді на ці та інші питання – у інтерв’ю, яке підготувала преса-служба "Сокола".
"Головою забиваю приблизно 20-25% голів"
- Напередодні матчу було передчуття, що заб’єш у ворота "Асканії-Флори"?
- Було величезне бажання, дуже вже хотілося відзначитися у першому матчі, щоб додалося впевненості.
- Як вважаєш, "Сокіл" награв на перемогу?
- Ми перемогли заслужено, хоча суперник непогано себе проявив. Вони не реалізували декілька моментів, доклали багато зусиль, щоб здобути перемогу. Проте, ми теж старалися. Вважаю, що гра була рівною, але на нашому боці була удача.
- Результативного удару ти завдав головою, вигравши боротьбу на другому поверсі. У попередніх клубах багато забивав головою?
- Не можу сказати, що я класно граю на другому поверсі, але і не можу сказати, що в цьому компоненті гри я слабкий. Приблизно 20-25% голів я забиваю головою.
Знаєте, дуже хотілося відзначитися саме у цьому епізоді. Мені вдарили в голову, за що арбітр призначив штрафний. Довелося протистояти дуже агресивним захисникам, які часто провокували. Вони пробудили в мені спортивну злість, хотілося продемонструвати характер, так би мовити помститися по-футбольному.
- Розкажи, в яких командах ти виступав раніше?
- Протягом трьох років грав у чемпіонаті Києва за ФК "Дарниця", також виступав у чемпіонаті Києво-Святошинського району за ФК "Гостомель". А свій футбольний шлях розпочав у чернігівській "Юності" - команді, яка підготувала Андрія Ярмоленка. Протягом чотирьох років виступав за цю команду у вищій лізі ДЮФЛ України, а після закінчення спортивної школи переїхав у Київ.
- Можливо, свого часу у тебе були запрошення спробувати власні сили у професійних клубах? На перегляд не запрошували?
- Великою мірою, ні. Переїхавши в Київ, пройшов підготовку у юнацькій команді "Оболоні" (U-19). В принципі, це все.
- Як виник варіант з "Соколом"?
- В "Гостомелі" я грав разом з Русланом Періжком. Він мені зателефонував і повідомив, що "Сокіл" шукає нападника. Запропонував спробувати власні сили. Вже на першому тренуванні зрозумів, що буде важко, бо вже через 30-40 хвилин ноги почали зводити судоми. Проте, поступово звик до навантажень, пристосувався.
- Про "Сокіл" щось раніше чув?
- Я знаю Дмитра Жильчука, з яким грав за грав команду з Гребінок у першості Полтавської області. Так ось знав, що він грав за "Сокіл". В принципі, більше мені нічого не було відомо.
"Забив шикарний гол "рабоною", але у тому ж матчі не реалізував два пенальті"
- Завжди грав на позиції нападника?
- Так. Можливо, свого часу я був найповільнішим нападником у вищій лізі ДЮФЛ. Проте, в 19 років в мене з’явилася швидкість, тому тренери іноді ставили на позицію флангового півзахисника.
- Хто для тебе є еталоном нападника?
- Кріштіану Роналду. В нього не було якогось визначного таланту – він зробив себе сам, завдяки величезній роботі на тренуваннях. Зараз, навіть в свої 34 роки, він продовжує показувати фантастичний рівень гри. Не можу сказати, що за манерою гри і характеристиками ми схожі, але для мені він – ікона.
- Який момент з твого футбольного життя запам’ятався тобі найбільше?
- Це був фінальний матч Кубка району на Чернігівщині. Я грав за команду, яка вже протягом десяти років не могла здобути цей трофей. За рахунку 1:1 на 89-й хвилині метрів з 25-ти я завдав удару "рабоною" - і забив шикарний гол. У підсумку моя команда не перемогла. Матч завершився внічию 2:2, після чого ми програли у серії пенальті. При цьому я не реалізував два 11-метрових: один у основний час, а інший – вже в серії післяматчевих пенальті.
- Розкажи, як ти взагалі захопився футболом?
- Мені було приблизно чотири роки. З батьками проходив повз стадіон, хоча не знав, що це таке. Мама з татом пояснили, що це за споруда. Я побіг подивитися, що там відбувається. Пам’ятаю, було багато людей. Здається, це був матч Кубка Чернігівської області. Мені дуже сподобалося те, що я побачив. Попросив батьків придбати мені м’яч – почав грати. Коли мені виповнилося шість років, потрапив у футбольну секцію, в яку набирали 8-річних хлопчиків. Звідти поступово потрапив у районний футбол, грав за збірну району, а вже потім перейшов у чернігівську "Юність". Хоча був також варіант перейти у школу "Княжа" (Щасливе), яка також виступала у вищій лізі ДЮФЛ. Чесно кажучи, навіть не знаю, чому я обрав "Юність", але не шкодую про це.
- Хобі, захоплення окрім футболу маєш?
- Дуже люблю покер. Давно граю, прочитав багато книг про покер, маю вже певні досягнення. Намагаюся розвиватися в цьому плані теж.
- За які команди вболіваєш?
- В Україні за київське "Динамо", а у світі – за "Реал" (Мадрид), але після переходу Роналду у "Ювентус" став більше переглядати матчів туринської команди.
- Одним із твоїх партнерів по "Соколу" є Еммануель Окодува. У попередніх командах доводилося грати з відомими у минулому футболістами?
- Коли був у "Юності" до нас часто приїздив Андрій Ярмоленко. Доводилося пограти разом з ним. У чемпіонаті ДЮФЛ України неодноразово грав проти Віктора Циганкова, манеру гри якого дуже добре вивчив. Також за "Динамо" в ДЮФЛ проти нас грали Богдан Михайліченко, Володимир Шепелєв.
