Футбольний клуб "Вовчанськ" 2018 рік завжди буде згадувати із особливим задоволенням – здобуто звання чемпіона області, виграно Суперкубок Харківщини, команда здобула путівку до півфіналу Кубка України серед аматорських команд. І все це – вперше в історії!
Про тріумфальний рік в історії ФК "Вовчанськ" розповів його головний тренер Андрій Березовчук, у минулому – авторитетний футболіст ФК "Миколаїв", харківського "Металіста" та інших клубів України.
- Так, не будемо заперечувати – усі задоволені 2018 роком, – розпочав бесіду Андрій Володимирович. – Сезон удався, ми показали хороший результат в усіх турнірах, у яких брали участь. Ми раді, що команда, порівнюючи із минулим сезоном, прогресує. Отже, ми рухаємося вперед. Я задоволений як результатами, так і якістю гри.
- Ми на всеукраїнському рівні ще тільки знайомимося з можливостями ФК "Вовчанськ", тому хотілося б запитати: скільки часу у вас зайняла побудова цієї команди?
- Минулого року, у травні, ми вперше зібралися. З того часу й працюємо. "Кістяк" у команди залишився минулорічний. Декілька позицій, 3-4 людини, замінили. Решта залишились. Ті, що прийшли, безумовно, підсилили команду. Намагаємося прогресувати, пояснюємо, як краще діяти, щоб це йшло команді на користь. Тішить, що гравці це сприймають, і результати говорять самі за себе.
- Основа вашої команди – місцева. Багатьох хлопців футбольна Україна пам’ятає за виступами у Другій та Першій лігах ПФЛ. Вони харків’яни. Чи багато іногородніх, так би мовити, "легіонерів" з інших областей?
- У нас немає нікого з інших областей, всі місцеві – з Харкова. Є четверо гравців із Вовчанська – Грабар, Гуленко, Батусов і Новіков. Тренуємося ми в Харкові. Ті, що з Вовчанська, теж приїжджають у Харків на тренування.
- Де проводите тренування?
- По-різному. Домашньої, постійної бази у нас немає. Наприклад, взимку ми тренуємося на стадіоні команди "Динамо-Універ" ХНУВС, а влітку – на стадіоні "Динамо". Як вийде.
- Із цього розумію, що інфраструктурна проблема є? Місто Вовчанськ якось її вирішує?
- Звісно, є певні труднощі. Хотілося б мати свій стадіон і базу. Але розуміємо, що знаходимося на аматорському рівні, і поки що не можемо собі цього дозволити.
- Як вам виступ на всеукраїнському рівні? Чи відрізнявся Кубок ААФУ від того, що ви бачили на чемпіонаті Харківської області? Чи важко давалося долання цієї різниці у рівні?
- Кубок України серед аматорів – хороший турнір. Що ми тут беремо участь – це плюс для команди, плюс для кожного футболіста, тому що це інші емоції, інший рівень команд і організації. Проти області це, звісно, крок уперед. Саме такі ігри команду згуртували і пішли нам на користь. Ми відчули, що можемо грати з сильнішим суперником на рівних, можемо його обіграти. Це допомогло і на чемпіонаті області.
- Вам уже у другому раунді трапився дуже сильний суперник – чинний чемпіон України серед аматорських команд, і "Вовчанськ" розгромив "Вікторію" 4:0. Це була велика сенсація для світу аматорського футболу. Що там склалося? Можливо, суперник не зміг вас здивувати так, як міг би?
- У першій грі ми програли 1:2. Напевно, ця поразка налаштувала команду. Із перших хвилин ми впевнено взяли ініціативу в свої руки, агресивно пішли в атаку, знаючи, що треба відігравати раніше пропущені голи. Можливо, вони не очікували від нас такої агресії. Забиті м’ячі додали нам впевненості і ми спокійно довели гру до перемоги.
- Як вирішуєте проблему нестачі інформації про суперників? Адже не секрет, що про деякі команди важко знаходити інформацію, немає сайтів, відео. Чи для вас суперники були "розкритою книгою"?
- Якась інформація все одно була. Деколи ми перелаштовувалися в процесі гри, грати виходили інші футболісти в залежності від тактичних завдань. Бувало, змінювався план гри. Звісно, це незручно, кожен тренер хотів би володіти повною інформацією про суперника. Але маємо те, що маємо. Якщо інформації немає – в процесі гри доводиться робити висновки, щось змінювати.
- Чи задоволені жеребкуванням?
- Чесно кажучи, не дуже. Зверніть увагу, сітка турніру нам випала дуже важка. Пригадаємо – із кожним раундом нам випадали непрості суперники. Вже в другому – "Вікторія", чемпіон ААФУ. Ще була команда з Полтавської області – "Олімпія" із Савинців. Хоч вони й новачки всеукраїнських аматорських турнірів, але грають анітрохи не гірше за "Вікторію". Потім ми виграли в Корюківці. Не скажу, що це була легка гра. Ми були невиспані, діставалися туди годин десять. З ними всіма було дуже важко грати.
А "Дніпро", не забуваймо, вибив із турніру "ЛНЗ-Лебедин". Так що за сіткою нам міг і діючий володар Кубка ААФУ випасти. Зрозуміло, дніпряни – молода команда, але представляють знаменитий клуб, багато хто із цих молодих гравців уже має професіональний досвід. Тож жеребкуванням я незадоволений – але прекрасно розумію, що це всеукраїнський турнір, у якому на вирішальних етапах просто не може бути легко.
- Говорячи про плани на зиму, чи є у вас на прикметі якісь зимові турніри?
- Поки що планів немає. Чекаємо, коли почнеться зимова першість нашої області. Із зимовими турнірами теж поки нічого не зрозуміло. Тому зараз ми у відпустці. Орієнтовно після Нового року будемо збиратися, а як далі – подивимося.
- Завжди є бажання запитати у команд, які готуються до півфіналу: в якому ж вигляді ФК "Вовчанськ" підійде до весняних матчів? Наскільки великі плануєте зміни? І, мабуть, не менш суттєве питання: чи всі нинішні лідери будуть збережені до весни?
- Змін у нас особливих не буде. Залишаться ті, що були. По-перше, вони заслужили право грати в цих матчах. По-друге, колектив підібрався добротний, згуртований. Немає сенсу його "ламати". Надіюся, ніхто від нас не піде і ніяких змін не буде.
- Кого плануєте запрошувати і чи багато буде цих новачків?
- Є певні думки. Поки що важко говорити, але є декілька позицій, які вартувало би посилити. Ще час є, може, когось і візьмемо.
- У заявці ФК "Вовчанськ" на початку розіграшу одним із найгучніших ветеранів команди був Олег Шелаєв, але у турнірі він не брав участь. Пізніше говорили, що він у команді "Дніпро 1918". Поясніть, будь ласка: Шелаєв – гравець ФК "Вовчанськ" чи ні?
- Так, він заявлений за нас. Раніше він грав, а останнім часом не мав можливості. Все ж таки він живе в Дніпрі. Коли у нього є змога – він приїжджає і грає за нас. Цього року він приїжджав на перший раунд Кубка, коли ми грали з "Форум-Авто" в Краматорську. Я тоді їздив на навчання, він мене підміняв. Більше тренував, був моїм помічником. Маю надію, він за нас ще зіграє.
- У його віці Андрій Шевченко вже давно тренер. Є також тренери такого віку, які давно працюють. А який Шелаєв на полі? Він витримує рівень аматорського футболу Харківщини або Кубка України серед аматорів?
- Я вам так скажу: Олега можна сміливо заявляти в команди Прем’єр-ліги. Він професіонал, тримає себе у формі. Дуже дякую йому за те, що він грає у нашій команді, передає свій досвід нашим футболістам. Дивлячись на його гру, футболісти усвідомлюють, що їм є чого прагнути, вони роблять висновки.
- Існує такий суворий вислів – "вбити у собі гравця". Він стосується молодих тренерів. Ви все ще в заявці, але, принаймні, на Кубку АФФУ на поле не виходили. Як у вас виходить цей процес? Ви вже отримуєте більше задоволення від керування діями з тренерської лави чи все-таки тягне на поле?
- Я вже з іншої сторони дивлюся. Гравця в собі "вбив". Те, що я в заявці, – про всяк випадок. Це аматорський футбол, хтось може зіграти, хтось не може. Тому іноді доводиться вносити себе в заявку, вийти і зіграти за потреби. Більше стараюся керувати з лави, бо здоров’я не дозволяє побігати, навіть якби хотів. Коліно болить, вже не можу.
- Гравці вашої команди, Без’язичний і Черніков, очолюють списки найкращих бомбардирів і найкращих асистентів відповідно. Ваша команда – найрезультативніша у розіграші Кубка України, і за середньою кількістю голів у матчах за її участю вона – найвидовищніша з усіх учасників вирішальних стадій. Про що це говорить? Це у вас стиль такий гостроатакуючий чи, можливо, змагальний рівень дозволяє це робити?
- Намагаємося грати в атакуючий футбол, створювати моменти. Мене тішить, коли вдається їх реалізувати. Радує, що названі вами футболісти з кожним роком вдосконалюються, забивають і, я сподіваюсь, продовжать забивати, атакувати. Ми націлені на атаку, працюємо над цим на тренуваннях. Це ще не їхня межа. Вони можуть більше, краще.
- Щодо середнього віку, ваша команда – одна з найдосвідченіших (27-28 років). Це склад "під завдання" чи гравців підбирали, не дивлячись у паспорт футболістам?
- На вік футболіста ніколи не дивлюся. Якщо футболіст готовий грати, бігати, виконувати мої вимоги, чому б і ні? Той же Олег Шелаєв – хто там подивиться, що в нього у паспорті, якщо на полі йому позаздрить двадцятирічний? Вік гравця вводить в оману, краще дивитися на те, що він робить на полі. До речі, я навіть не знаю віку деяких футболістів.
- Розкажіть, будь ласка, хто підтримує команду?
- Наш президент – Віталій Володимирович Панов, мене запросили з його ініціативи. Те, що він робить для ФК "Вовчанськ", у підсумку відображається на результатах команди. Він нас усіляко підтримує, ми ні в чому не маємо потреби. Ми не хочемо засмучувати його поганими результатами, хлопці це розуміють і викладаються на полі по повній. Він за можливості відвідує усі ігри. До того ж, у Вовчанську ми граємо на стадіоні агрегатного заводу, це не наш стадіон, але нас пускають пограти. Щиро дякую директору стадіону Олександру Антоненку за те, що дає нам стадіон.
- І останнє: зрозуміло, що осінню частину сезону можна сприймати як заявку на щось велике, а весняна уже покаже справжні амбіції клубу. Так-от, які завдання будуть у клубу "Вовчанськ" у 2019 році? На які турніри налаштовуєтеся, де буде грати команда і які стоятимуть завдання?
- Поки що важко відповісти. Є дати, є плани, наприклад, на півфінал Кубка ААФУ з "Дніпром". Поки що ми налаштовані на ці матчі, тому що інших дат наразі немає. Щодо інших планів, так – хотілося б зростати, розвиватися. Чи планує команда брати участь у чемпіонаті України серед аматорів? Поки що нам потрібно зробити вовчанський стадіон. Влада пообіцяла, що нам з цим допоможе. Буде стадіон – буде легше прийняти це рішення. А поки що мови про це не було…
