Минулих вихідних постріл форварда "Діназу" Владислава Литченко приніс команді перемогу над "Альянсом" в чемпіонаті України серед аматорів (1:0). Це був другий м’яч у діназівській кар’єрі молодого футболіста (перший він провів вишгородській "Чайці"), але значно вагоміший. Перш за все тому, що вдалося обіграти одного з лідерів групи, а по-друге, команда догравала матч в меншості і удар Влада продемонстрував внутрішній характер колективу.
- Вітаємо з цим успіхом. Давненько не забивав…
- Дякую. Дійсно, пауза затягнулася на два місяці. Добре, що так склалося і вдалося нарешті перервати цю безгольову серію.
- Тепер почуваєшся більш розкуто?
- Психологічно так. Немов якийсь тягар з плечей впав.
- Коли забивав "Альянсу", то робив це зряче?
- По ситуації все вирішував. Побачивши, що коли захисник трішки почав задкувати, я пішов вліво. Воротар вискочив вперед і мені залишалося тільки миттєво влучно пробити.
- Такі голи характерні для тебе чи більше забиваєш все-таки головою, на випередження?
- Частіше забиваю з середньої дистанції, після вдалої гри на підборі. Головою ж вдається не так часто, навіть при моєму зрості. Мабуть, це не мій козир.
- "Альянс" - суперник складний?
- Молода, добре навчена команда. Недарма ж вони перебувають в лідируючій групі. "Альянс" створив для нас чимало проблем і добре, що ми все ж таки витерпіли й навіть у меншості змогли вирвати перемогу.
- Емоції на полі вирували не на жарт. Не обійшлося без крові.
- Так, вже з самого початку матчу почалися якісь незрозумілі суддівські рішення і це підняло градус напруги. Якби арбітр працював кваліфіковано, послідовно та вчасно загасив пристрасті, то, впевнений, що гра пройшла б набагато спокійніше. В першому таймі суперник отримав травму, а в другому Мазур на рівному місці побачив перед собою другу жовту, а затим і червону картку. Може суперника це десь трішки розслабило, але нас навпаки мобілізувало.
- Цього разу "Діназ" на відміну від багатьох попередніх матчів не "сів" у другому таймі.
- Ми ж не забили, тому нам і нічого було "сідати". Та така проблема у нас дійсно існує. Ми починаємо добре багато матчів, забиваємо, а потім втрачаємо концентрацію, робимо помилки й пропускаємо прикрі м’ячі. Чому так відбувається? Знаєте, мені важко ось так одразу на це відповісти.
- Саме так був програний важливий матч в чемпіонаті Київської області з "Авангардом". Прикро?
- Звичайно. Ми забили першими та за чотири хвилини пропустили. В другому таймі ще дві помилки "похоронили" нас. Хоча, як на мене, боротьбу за чемпіонство ми програли в Броварах, коли поступилися аутсайдеру. Якби ми тоді взяли очки, зараз ситуація була б зовсім іншою.
- Якщо в чемпіонаті України серед аматорів у тебе в активі два голи, то в обласному турнірі після переходу в "Діназ" ти не забив жодного. В бомбардирській гонці нинішнього сезону тільки дев’ять м’ячів, які ти провів ще у ДГ "Шевченківське". Чому так?
- Коли переходив у Вишгород, то на мене покладали великі надії і я сам сподівався на хорошу гру. Пройшов збори, форму не втратив, але щось пішло не так. Поступово з’явилася якась психологічна невпевненість, хоча фізично почував себе нормально. Просто тиснуло все на мозок.
- Можливо функції на полі стали іншими?
- В "Шевченківському" грав або чистого нападника, або трішки нижче. Тут спочатку в контрольних матчах грав в атаці, забивав, але далі пішов злам. Психологія…
- І в останніх матчах не так часто почав з’являтися в основному складі.
- Тренери ж бачили, що нападаючі не забивають (Литченко та Долженко – Прим.авт.), тому почали шукати нові тактичні схеми й стали грати без яскраво виражених форвардів. Це почало частенько приносити результат, тому ми з Сєрим частіше залишалися на лаві запасних з перших хвилин. До того ж, не варто забувати, що "Діназ" - лідер чемпіонату області, а ДГ "Шевченківське" перебуває в другій половині. Тут інший рівень і треба до нього тягнутися.
- Хочеться сподіватися, що внутрішній процес адаптації у тебе завершився.
- Так, ми не раз спілкувалися з цього приводу з тренерами і всі розуміли, що важливо було повноцінно викладатися на кожному тренуванні, пройти цей шлях. Плоди мають дозріти.
- Тепер настав час в суботу забити в Миронівці "Зорі".
- Дуже хочеться це зробити і налаштовуюся відповідним чином. Тепер уже тільки перед грою дізнаюся чи Петрович (Володимир Бондаренко – Прим.авт.) випустить мене на поле в старті.
- Ти забивав "Зорі"?
- В першому колі за "Шевченківське" маю два голи. Один провів після підбору з середньої дистанції, другий – з пенальті.
- Кажуть, що "Зоря" буде мотивована третьою стороною…
- Можливо. Цього ж ніхто заборонити не може. Та для нас головне показати свою гру і забити свої м’ячі. Не зважаючи на додаткову мотивацію суперника чи якусь там суддівську упередженість до "Діназу".
