"Діназ" – один із найпотужніших клубів столичного регіону. Нагороджений відзнакою УЄФА за розвиток масового футболу, він володіє розгалуженою системою, яка включає власну інфраструктуру, дитячо-юнацьку академію, представницькі команди у всіх вікових категоріях – від зміни до ветеранів.
А нині клуб із Вишгородського району Київської області робить черговий крок на шляху до всеукраїнського визнання – "Діназ" втретє в історії (після 2000 та 2011 років) заявився на чемпіонат ААФУ, вийшовши на старт у якості одного із лідерів Вищої ліги чемпіонату Київщини.
- Володимире Петровичу, скажіть, будь ласка, які будуть завдання в чемпіонаті України серед аматорів і як довго зважувались на перехід на всеукраїнський рівень?
- Завдання будуть, напевно, найбанальніші, найпростіші - перемагати в кожному матчі, робити команду на майбутнє, готувати її до професіоналів. Зрозуміло, що перші півроку можливості такої не буде, ми цілком усвідомлюємо, що потрібна адаптація на новому для нас рівні. Отож буде грати команда, яку ми награватимемо поступово. Можливо, будуть отримувати шанс ті люди, які менше гратимуть у чемпіонаті Київської області.
- Тобто перші півроку пріоритет – дограти чемпіонат області під завдання?
- Так. Ми зараз у лідерах, там виснажливий і відповідальний відрізок. Проте турніри не розділяємо на пріоритетні чи меншовартісні – скрізь повинні грати на результат, тільки в цьому – прогрес гравців.
- Як використали невелику паузу в чемпіонаті області? Чи вдалося провести певну кількість контрольних матчів?
- Провели десятиденній збір. Заїхали в Бучу – займалися там, де жила "Сталь" (Кам’янське) - там і харчувалися, і тренувалися двічі на день. Провели дуже хороший збір, за цей час зіграли одну контрольну гру – перемогли "Шахтар" U-19 з рахунком 4:0. Забивали Долженко, Литченко, Безпалий, Корешков. Готувалися, між собою грали ще двосторонні ігри.
- Які будуть зміни у складі команди у кадровому плані? Чи багато футболістів пішло і прийшло?
- Пішов з команди один гравець – Сергій Міхтуненко, ще двоє хлопців вирушали в розташування іншої команди, є інтерес до гравців, однак, думаю, вони будуть у нас у заявці. А прийшло в команду 5 чоловік. Це Влад Литченко, попередня команда – ДГ "Шевченківське", Ярослав Заїка з Торгово-економічного інституту, воротар Олексій Крупниченко із роменського клубу "Агробізнес-TSK" (Ромни). Взяли ще у "Десни" (Погреби) Сашу Долгоп’ятова. Вихованець "Металіста" - по-моєму, він там в школі був. І зараз додався ще Сергій Каркошкін – він і в "Динамо-2" пробувався, грав за київський "Арсенал" та "Чайку" із Петропавлівської Борщагівки, півзахисник.
- Говорячи про сам клуб "Діназ", яка його ідеологія? Адже я знаю, що "Діназ" – це не лише перша команда, а ще й велика структура з дитячою школою, і з багатьма об’єктами інфраструктури.
- Так, нашому клубу в наступному році буде вже 20 років. Це дитячий вік. Ось тому наше керівництво загорілося ідеєю вивести "Діназ" на всеукраїнський рівень. Стратегічна мета – щоб у наступному році ми стали професіональним клубом. Тому що у нас для цього все є: і умови, і школа наша - хлопці, які підростають. Тому, будемо старатися.
- Не секрет, що на ваших стадіонах і тренувались клуби Прем’єр ліги, і грали професіональні матчі Першої та Другої ліги, і збірники працювали. Відповідно, наскільки я розумію, умови роботи тут дуже гарні?
- Так, у нас по інфраструктурі і по всьому іншому - умови ідеальні. По тому, що треба, все виконується. Запланували збори - тільки оголошено, і почесний президент наш, Ярослав Миколайович Москаленко - відразу все зробив в кращому вигляді. Тому, я ж кажу, умови ідеальні - поля є, школа є, залишається тільки нам дати результат і переступити рубіж, підвищитися у класі.
- Володимир Бондаренко – футболіст із великим професіональним стажем, його представляти не треба, а от Володимир Бондаренко-тренер ще не настільки знайомий всеукраїнському загалу. Розкажіть, будь ласка, де почали тренерську роботу? Скільки у вас стажу? Ну і, власне, як опинились у "Діназі"?
- Починав я свою тренерську кар'єру помічником В'ячеслава Руженцева в "Десні" (Погреби). Потім команду прийняв я, як головний тренер, коли стали грати у Вищій лізі Київської області. А взимку прийшла пропозиція від Ярослава Миколайовича, який довірив мені можливість попрацювати на чолі "Діназа" - хочеться його не підвести. Багато чому треба вчитися ще, що я і роблю.
- Тут треба сказати, що сам "Діназ" певний час не грав на чемпіонат області, і деякі футболісти взагалі пішли, хто в "Єдність", хто куди. Тобто, вийшла така кадрова перестановка. Як, при всіх цих перебудовах, вам вдалося досягнути того, що команда відразу після повернення йде в лідерах сильного чемпіонату Київщини?
- По-перше, дякую своєму штабу, який допомагає мені. Це три моїх помічники – Дмитро Прима, Володимир Крохмаль та Роман Капанистий, – які дуже багато роботи теж виконують. Хлопці пограли і на високому рівні. Вони мої друзі. Так вийшло, що ми дивимося однаково на футбол, і нам дуже легко разом…
Коли ми починали, запрошували хлопців, мало хто хотів йти, але гравці, які погодилися – повірили в нас і довірилися нам. А ось зараз, влітку, чесно скажу, кожен день - дзвінки, дзвінки, дзвінки, люди хочуть їхати, їхати і їхати. Пріоритет віддавався і буде віддаватися більше місцевим хлопцям. У нас є свої вихованці, які підростають і набираються майстерності у досвідченого тренерського штабу нашого клубу (а це академія, резерв – не лише перша команда).
- "Діназ" колись брав участь в аматорських Всеукраїнських змаганнях, але була велика перерва. Але взагалі останніми роками клуби з Київщини, якщо і виходять в цей чемпіонат, то ненадовго, щоб піти вище. Які ваші, загалом, враження від чемпіонату, Кубку України серед аматорів, чи вдалося подивитись когось із суперників у грі?
- Я так конкретно ще не знайомився з аматорським футболом. Хлопці - мої помічники, вони якраз за "Діназ" і виступали в чемпіонаті серед аматорів, тому багато чого мені розповідали, тоді, коли грали. Так, знаю команди, які є там – там на перших ролях ті хлопці, з якими грав професійно. Та ж "Вікторія", яка виграла в цьому році чемпіонат серед аматорів – там і Саша Яценко, я з ним грав, і Руслан Зарубін в цій команді був, і Слава Шевченко. Тож, в принципі знайомі всі, але так скрупульозно ще інші групи не особливо вивчали. Ну що ж, будемо знайомитися…
