Минулого туру футбольний клуб "Мостиська" здобув найбільшу перемогу цього сезону в чемпіонаті Прем’єр-ліги Львівщини, розгромивши на власному полі добротвірський "Енергетик" із рахунком 8:0.
Відповідно до протоколу арбітрів, три м’ячі в сітку воріт "енергетиків" поклав півзахисник мостиського клубу Михайло Кіт-Копиляк, котрий у жовтні відзначатиме 30-річчя. У розмові з інформаційним центром Федерації футболу Львівської області він розповів про 9-матчеву безпрограшну Мостиської в чемпіонаті та Кубку Львівщини, людей, які підтримують його на футбольному полі, та участь аматорської збірної Львівської області в проміжному етапі Кубку регіонів УЄФА.
– Михайле, вітаємо з оформленням хет-трику! На Твою думку, завдяки чому вдалося здобути такий вражаючий результат у дуелі з "Енергетиком"?
– Дякую! Думаю, в поєдинку з добротвірцями зіграла роль не стільки індивідуальна, як командна майстерність. У "Енергетика" молода команда, можливо, їм не вистачає досвіду виступів у найсильнішій лізі Львівської області. У протистоянні з "енергетиками" ми зловили свою гру, активно пресингували суперників, до 20-ої хвилини вже вели в рахунку 3:0, і на куражі забили Добротвору ще більше м’ячів. Наша команда прогресує з кожним матчем, щоразу більше розпочинаємо забивати і менше пропускати. У зв’язку з цим збільшується кількість уболівальників ФК "Мостиська" на трибунах. Сподіваємося, це дасть серйозний результат.
– Безпрограшна серія ФК "Мостиська" в чемпіонаті та Кубку Львівської області вже складає 9 матчів. Наскільки таке досягнення важливе для команди?
– Це мотивує футболістів. Звичайно, така статистика приємна для нас, але ми не звертаємо на неї уваги. Підтримуємо один одного на футбольному полі і намагаємося давати бій будь-якому супернику. Наше першочергове завдання – допомогти молодим гравцям, власним вихованцям набратися футбольного досвіду. Намагатимемося за підсумками сезону фінішувати в першій п’ятірці. А якщо нам вистачить сил, бажання та натхнення – то навіть у трійці призерів.
– Як проводиш час поза футболом? Хто Тебе надихає на нові звитяги?
– Люблю активний відпочинок, зокрема, риболовлю. В Самборі є затишний ставок, де ми збираємося сім’ями, відпочиваємо, відновлюємо сили. Іноді під час домашніх поєдинків мене підтримують дружина Наталя з донечками – 2-річною Міленою та 5-річною Евеліною, котрі дарують мені безмежну радість.
– У наступному турі Мостиська поїде в гості до "Юності" з Гійчого. Вочевидь, плануєте відібрати очки і в цієї команди?
– У першому колі ми на власному полі поступилися гійченцям 0:2, тому намагатимемося довести вболівальникам, що це була прикра випадковість. Гратимемо лише на перемогу. Команди щільно розміщені в турнірній таблиці, тож 3 залікові бали в кожній грі можуть дозволити вибратися на верхівку турнірки.
– В 1/8 фіналу Кубку Львівської області ФК "Мостиська" завдяки характеру пройшла амбітну львівську "Погонь", забивши вирішальний м’яч на 119-ій хвилині (3:2). В середу, 29-го серпня, на стадії чвертьфіналу ви поїдете в гості до лідера обласної першості – спортивно-культурного клубу "Демня". Збираєтеся дати бій цьому маститому супернику?
– Пройти Демню в Кубку надзвичайно важко, але ми зробимо все для того, аби і їй було непросто у протистоянні з нами. Цього року Мостиська розписала мирову 1:1 із колективом із Миколаївського району. Намагатимемося дати бій Демні, адже в кубкових баталіях усе вирішується в одному матчі.
– Розкажи, коли і де Ти розпочинав шлях у футболі.
– Розпочинав своє футбольне життя на Старосамбірщині. Азам футбольної майстерності мене навчав мій перший тренер Володимир Євгенович Цап. Я грав у футбол на базі Львівського профтехучилища №26. Виступав у складі СКК "Пісочна", ФК "Самбір", СКК "Демня". Другий сезон захищаю кольори ФК "Мостиська".
– Цього року Тебе, як і два роки тому, викликали в розташування аматорської збірної Львівської області. В червні наші хлопці впевнено перемогли у фіналі Кубку регіонів України в Києві і тепер у першій декаді жовтня представлятимуть нашу країну на міжнародному рівні у проміжному етапі Кубку регіонів УЄФА.
– Цікаво було пройти нелегкий шлях до фінального протистояння зі збірною Сумської області. Два роки тому ми поступилися у фіналі Кіровоградщині, а цьогоріч таки досягли бажаного результату. Тепер у рідних стінах протистоятимемо міцним командам з Іспанії, Фінляндії та Азербайджану. Мене вже рідні та друзі питають, коли, де і з ким ми гратимемо. Звісно, відчуваємо високу відповідальність, намагатимемося показати гідну гру перед рідними трибунами і досягти успіху на європейській арені. Розраховуємо на підтримку власних уболівальників. Закликаю львів’ян і мешканців Львівщини прийти в жовтні на стадіон, зарядити нас на боротьбу і дати відчути непереможний галицький дух!
