Футбольну кар’єру Іван Ковач розпочинає завдяки батьку – відомому в краї футбольному функціонеру, тренеру й меценату. Саме пан Іван допоміг зробити сину перші кроки у якості гравця. Навчається Ковач-молодший в СДЮСШОР, згодом виступає за "Дийдо", "Говерлу", "Середнє", "Ужгород" та "Минай". Минулої зими знову повертається до команди з обласного центру.
– На початку 2017 року Ви переходите в "Ужгород", влітку – в "Минай". Що не влаштувало у першій команді?
– Я не можу сказати що були якісь претензії до тренувань, умов, клубу. Справа у тім, що "Минай" заявився в аматорський чемпіонат України. Буду відвертим – це нові можливості, шанс проявити себе.
– Тобто Ви повернулись в "Ужгород", бо він теж зазіхнув на Україну?
– Сміється. У "Минаї" я, на жаль, не мав достатньої ігрової практики. На моїй позиції у центрі поля було багато сильних футболістів. Не приховую, я програвав їм у деяких показниках. Там була велика конкуренція за місце у старті, а мені хотілося грати.
– Команда не сприйняла скептично Ваше друге повернення за один рік?
– Що Ви. В "Ужгороді" повно моїх друзів, з якими я виступав і за інші команди. До прикладу, зі Славіком та Кеменем я грав у "Дийдо". З "Машталіром" у "Минаї".
– Вас запросив до "Ужгорода" тренер?
– Я сам зателефонував Мирославу Бабяку. Раніше ми з ним не працювали. Та Мирослав Юрійович сказав, аби я приходив. А далі побачимо.
– Коуч одразу Вам довірив місце в основі?
– Звісно, ні. Я не буду лукавити – прийшов у поганій фізичній формі. Бо певний період не тренувався. Мирослав Бабяк на 20 хвилин випустив мене на заміну у матчі із "Середнім". Я грав тоді правого захисника, хоч це і не моя позиція. Із 7-го туру тренер довіряє місце в основному складі. Ми тоді програли "Севлюшу", але я та й, певно, тренер грою був задоволений, бо виступав у подальшому зі стартового свистка. І вже, на щастя, на позиціях опорника чи інсайда.
– "Ужгород" у порівнянні зі стартом чемпіонату та періодом міжсезоння додав?
– Однозначно. Насамперед хочу додати, що команда підсилилась Олександром Грицкевичем та Габором Кеменем. Ми стали грати компактніше, почали правильно використовувати швидкісних гравців, боремось на кожному клаптику поля. Команда стала більш зіграною.
– Тобто є всі шанси розраховувати на позитивний результат із "Рочином"?
– Чи є шанси? Є. Хочеться, аби в підсумку результат був хороший. Та як складеться гра – невідомо. Однак серце підказує, що складеться вона добре.
– Мирослав Бабяк готує Вас на цей поєдинок по-особливому?
– Тренер робить розбір ігор "Рочина", вказує на слабкі та сильні сторони суперника. Відкривати карт Вам повністю не буду…
– Перед "Ужгородом" насправді завдання-максимум. Вдасться конкурувати з минулорічним бронзовим призером чемпіонату України з досвіду екс-гравця "Миная"?
– Я багато не грав у минулорічному аматорському чемпіонаті. Але скажу єдине: "Рочин", "Одек", "Малинськ", "Карпати" – команди у першу чергу добре підготовлені фізично. Не думаю, що в цьому аспекті ми їм поступимось. Та ігри будуть дуже складними. У кожного є свій стиль, під кожного треба буде обирати індивідуальну тактику. Так, думаю, нам під силу поборотись із ними. Адже приємно бути на вершині турнірної таблиці.
– Ви згадували про сильні сторони "Ужгорода". А чи є слабкі?
– Про слабкі сторони говорити не варто, треба розвивати сильні. Досконалості нема меж. І кожне тренування, кожна гра, індивідуальна робота над собою це доводять.
– Команда дуже молода. Досвіду не забракне?
– У кожного молодого футболіста горять очі. Він прагне довести своє право грати у такому клубі як "Ужгород". А досвідчені гравці у нас є: Юрій Славік, Олександр Грицкевич, Габор Кемень. Тандем у нас молоді й досвіду хороший. Треба просто рухатись уперед.
– Хто прийде Вас підтримати у першому поєдинку?
– Думаю, батько, друзі, подруга. Багато хто.
– А Ви ще не плануєте одружуватись, я на подругу натякаю?
– Ні. Ще рано. Нема куди спішити.
– Чим Іван Ковач займається у вільний від футболу й роботи час?
– Люблю в кіно ходити, гуляти, з друзями спілкуватись, кавувати, читати…
– Що-що? Я правильно почув – читати? Дуже рідко це почуєш від футболіста.
– Ви помиляєтесь. Якщо людина не виступає на літературних вечорах – не означає, що вона не читає. Моя улюблена книга "Хрещений батько" Маріо П’юзо, читав нещодавно "Шантарам" Грегорі Робертса, "Той, що біжить за вітром" Халеда Хосейні. Люблю твори Лондона, Коельйо. Взагалі обожнюю читати про життя людей, які труднощі були, як їх долали, як ставали на ноги після падінь.
– Які плани поза літературою..?
– Грати у футболу, виграти аматорський чемпіонат. А далі подивимось….
