Херсонщина на всеукраїнському рівні представлена п’ятьма клубами – новокаховська "Енергія" та горностаївський "Мир" грають у Другій лізі, "Дружба" (Новомиколаївка), МФК "Кристал" (Херсон) та СК "Каховка" – в Аматорському чемпіонаті України (плюс, ще сімферопольська "Таврія" базується у Бериславі).
Хоча досягнення каховчан поки більш скромні, ніж земляків – шосте місце серед дев’яти учасників Групи 2 Чемпіонату ААФУ, проте клуб розвивається і думає про майбутнє. Про гіннесівського рекордсмена, легіонерів та "легіонерів", а також феномен каховського футболу нам розповів головний тренер СК "Каховка" Дмитро Кузнєцов, який виступав на професіональному рівні, а нині також може допомогти своїм підопічним на полі.
– Ми чули, що на Херсонщині чимало гравців беруть участь у зимових першостях. Ваші також?
– Сам СК "Каховка" – ні, але наші гравці (у тому числі, й іногородні), безсумнівно, мають свою ігрову практику під час зимової паузи. Розглядаємо можливість перед відновленням Чемпіонату ААФУ взяти участь у Кубку Федерації футболу АР Крим, де зможемо перевірити свої сили.
– Це буде той самий колектив, що захищав честь СК "Каховка" 2017-го?
– В основних рисах – так. Будемо точково коректувати склад, "освіжимо" три-чотири позиції. Олександр Феденков та Роман Жалдак вирішили змінити команду й надалі грати у своїх рідних містах на аматорському рівні. Це було їхнє рішення. Інші хлопці, в тому числі Леонід Щербина, Віталій Горбачов, Сергій Гайдаєнко, Марк Мостіпан (наші гравці, які мають професіональний стаж), мають намір виступати за СК "Каховка" й надалі.
– Який стратегічний план СК "Каховка"?
– Боремося на двох фронтах – і в змаганнях Херсонщини, і на всеукраїнському рівні. Але наш президент – людина амбіційна, він має плани розвитку каховського дорослого та дитячого футболу. Не забігаючи наперед (це в наші часи недоцільно), відзначимо, що клуб розвивається. Зусиллями Юрія Миколайовича Пасічниченка, Ігоря Вікторовича Хоминця, які роблять дуже великий вклад в розвиток клубу, ми можемо працювати й прогресувати.
– Молодь залучаєте?
– На жаль, у нас у каховському футболі була "прірва" – провалені кілька років, поки не було команди. Але надолужуємо втрачене, збираємо хлопців, які трішки здобули всеукраїнського досвіду – тих же Гайдаєнка, Горбачова. Очікуємо нового покоління. Якщо врахувати, що ми лише починаємо відродження, добре, що у нас вже є певна опора – "кістяк" колективу.
– Прізвище вашого адміністратора – Василя Росошика – досить відоме в українському футболі…
– Саме так! Це наша гордість – земляк, який потрапив у Книгу рекордів Гіннеса завдяки жонглюванню на час і відстань. Окрім цього, це ще й шанований у Каховці й на Херсонщині дитячий тренер, чимало його вихованців грають на найрізноманітніших рівнях. На таких людях, як Василь Лаврентійович, тримається поки що каховський футбол.
– Він може, як у найкращі часи, пройтися навколо стадіону, жонглюючи м’ячем?
– Без проблем! Він може стільки набивати, що у гравців часу не вистачить на це дивитися! Ми всіх хлопців вчимо – ось, як треба з м’ячем працювати.
– Звернули увагу, що у вас є й така футбольна екзотика, як легіонери…
– Нгамані Боа Франц-Асер – здібний молодий хлопець, який прибув до нас із Камеруну. В нас із ним була розмова – він хоче привезти до нас своїх земляків, тож африканська діаспора СК "Каховка" у нас може розростися. Ми не проти – аби футболіст був майстерним, міг посилити команду.
– Зростали ви, напевно, на славній команді "Меліоратор" (Каховка)?
– Безперечно! Бували на матчах, це наша остання за часом, напевно, команда майстрів. Ходили ми й на КЗЕЗО, самобутній колектив, якому підкорювалися всеукраїнські аматорські змагання. Всі очікують, щоб у місті з’явилися такі амбітні колективи з майстерними футболістами, щоб повернути футбольну славу Каховці. Наше місто заслужило на це!
– А за що буде боротися СК "Каховка" навесні?
– Цілі – амбітні: грати тільки на перемогу в кожному матчі й шукати можливість поліпшити наше турнірне положення. Суперники дуже гідні, тут є у кого повчитися.
– Дмитро Кузнєцов готовий і цього року допомагати не тільки на тренерській лаві, а й на полі?
– У заявці залишуся, і у випадку, якщо цього вимагатиме ситуація, постараюся допомогти. Але, загалом, хлопцям кажу, що я їм помічник уже під час тренувального "квадрату". Грати повинні молоді, а ми, тренери, їм маємо допомагати прогресувати, ділитися досвідом.
