27-річний Євген Миколаюк – один із лідерів "Ниви з Бузової, капітан команди. Сьогодні без цього швидкісного півзахисника важко уявити склад амбіційного бузівського клубу. Він – уособлення порядності, виваженості та мудрості як на футбольному полі, так і поза його межами. Не дивно, що за підсумками сезону-2021 Євген став володарем іменного призу Миколи Васильєва "Найкращий гравець чемпіонату Київської області ". До слова, у минулорічному чемпіонаті Київщини Миколаюк провів 24 матчі, у яких забив 10 м’ячів (половину голів – з пенальті, адже є штатним пенальтистом команди). Це другий клубний показник результативності у сезоні після Івана Сомова (відзначився 25 -ма влучними ударами).
Крім того, капітан "Ниви" був визнаний ще й найкращим гравцем торішнього розіграшу Кубка Київської області. Нагадаємо, що в обох престижних аматорських турнірах столичного регіону тріумфував саме бузівський клуб.
В інтерв’ю спецпроекту FootBoom "Аматорський футбол" Євген Миколаюк розповів про перші кроки у футболі, етапи становлення, свої нинішні справи, підготовчий період "Ниви" (Бузова) та її весняні перспективи у аматорському чемпіонаті України .
- Євгене, розкажіть, як починався ваш футбольний шлях?
- Та, напевно, як і в кожного футболіста-початківця. У семирічному віці мене записали до столичного дитячо-юнацького футбольного клубу "Зірка", що базується на стадіоні "Темп". І пішло-поїхало… Тренування, матчі, гіркота розчарувань та радість тріумфів.
- А хто ваш перший тренер?
- Сергій Васильович Одинцов. Колишній воротар. Його професійні та людські якості були і залишаються на найвищому рівні.
Один раз на рік, напередодні Нового року, ми збираємося командою 1994 року народження, з нами завжди присутній і Васильович. У невимушеній атмосфері згадуємо ці часи, жартуємо, ділимося планами на майбутнє.
- Ваше ім’я добре відоме в аматорському футболі. Втім був період, коли ви грали і на професійному рівні…
- Було діло. Півсезону (лютий -грудень 2017 року) я грав за житомирське "Полісся", яке на той час виступало у другій лізі чемпіонату України. Потім відбулася зміна головного тренера, Едуарда Хаврова змінив Олександр Призетко, почалася глобальна перебудова команди. За обопільною згодою сторін я залишив "Полісся" (Житомир) і перейшов у "Полісся" (Городниця) – аматорську команду з чемпіонату Житомирської області, яка декларувала високі цілі.
- Ви чудово проявити себе також в студентському футболі.
- Так, згадати є що. У складі студентської команди Київського університету імені Бориса Грінченка пограв на чемпіонаті Європи та світу. Зокрема у 2018-му році на європейському футбольному форумі у Португалії ми посіли третє місце, а мене визнали найкращим гравцем турніру. У листопаді 2019 року наша універівська команда поїхала вже на чемпіонат світу до Китаю. На жаль, посіли там лише дев’яте місце. За команду Київського університету імені Бориса Грінченка я грав під орудою Сергія Володимировича Швеця.
- А чим запам’яталися виступи у складі аматорської збірної України?
- У 2016-2017 роках я не мав контракту з професійним клубом, тож мав право виступати за аматорську збірну України. Спогади залишилися різні. Команда виграла відбірковий етап та вийшли до фінальної частини чемпіонату Європи, яка проводилася у Стамбулі. Однак у Туреччині виступили невдало, з поставленою задачею не справилися, навіть не зуміли вийти з групи.
- Як у вас виник варіант з "Нивою" (Бузова)?
- Після завершення чемпіонату світу серед вищих навчальних закладів, партнер по університетській команді Богдан Самотуга повідомив, що в Бузовій створюється новий, цікавий, амбіційний, довгостроковий проєкт. Це був грудень 2019 року. Мені стало цікаво, приїхав на тренування, переговорив з тодішнім наставником Віктором Федоровичем Концураком. Далі був перегляд і зарахування до команди. Потім відбулася цікава зустріч із президентом клубу Октаєм Зіяєвичем Ефендієвим. Після неї я зрозумів серйозність намірів футбольного проєкту ФК "Нива" (Бузова).
- Окрім Богдана Самотуги ваші футбольні шляхи з кимось із гравців чи тренерів "Ниви" раніше перетиналися?
- Олег Чоботар та Владислав Коба також грали зі мною за команду університету імені Бориса Грінченка. У 2018 -му році я і Влад у складі студентської збірної України під керівництвом Анатолія Бузника вигравали Меморіал Макарова.
- Відколи ви є капітаном бузівської "Ниви"?
- Цю відповідальну місію мені довірили у лютому 2020 року. У "Ниві" виборча система, капітана обирає команда. До речі, у більшості колективах, де виступав, був капітаном. Тому ще до Бузової мав певний досвід капітанства.
- Бути капітаном – це велика відповідальність.
- Звісно. Капітанствувати у футбольній команді – справа серйозна . Капітан насамперед відповідає за мікроклімат у команді, а також є взірцем дисципліни та професіонального виконання своїх обов’язків.
- Можете на правах капітана, скажімо, нагримати на партнерів по команді, якщо вони на заслуговують?
- На щастя, таких випадків не було. Всі гравці "Ниви" чудово розуміють свої права та обов’язки. Ніяких непорозумінь не виникає і сподіваюся не виникатиме.
- Нещодавно вам був вручений іменний приз Миколи Васильєва "Найкращий гравець чемпіонату Київської області" сезону -2021. Завдяки кому ви стали найкращим? Про кого подумали, коли вас назвали переможцем у цій номінації?
- Вважаю, що найкращим гравцем став завдяки команді, тренерському штабу, президенту клубу, нашим уболівальникам та ультрас. А подумав перш за все про батьків та дідуся, завдяки якому зробив перші футбольні кроки. Саме він прищепив мені любов до футболу. Перемогу у номінації "Найкращий гравець чемпіонату Київської області" присвятив своєму дідусеві. Приз я отримав 25 грудня 2021 року, а діда не стало 24 грудня… Не дожив одного дня, щоб порадіти за онука. Таке ось життя... До слова, на Київщині мене вперше визнають найкращим футболістом. Тому дуже зрадів цій нагороді. Раніше, як я казав, мене визнавали найкращим гравцем студентського чемпіонату Європи.
- "Коли "Нива" розпочала підготовку до нового сезону?
- Перший тренувальний збір у нас відбувся з 20 до 24 грудня 2021 року, а перед цим 3 тижні відпочивали. Потім знову на новорічно-різдвяні свята був відпочинок. 8 січня зібралися на перший у новому році навчально-тренувальний збір, який тривав на нашій комфортній базі у Бузовій до 21 грудня.
- Що відомо про подальші етапи підготовки до нового сезону?
- 22 січня "Нива" (Бузова) стартувала у традиційному передсезонному Меморіалі Олега Макарова, який проводить Київська обласна асоціація футболу. Турнір триватиме до 2 лютого. А далі, можливо, зіграємо ряд контрольних поєдинків.
У Меморіалі Щанова та Меморіалі Кирсанова, імовірніше за все, братиме участь "Нива-2" (Бузова).
- Чи суттєво зміниться склад "Ниви" навесні?
- Та ні, напевно. Всі стрижневі виконавці залишилися у команді. Семеро футболістів перейшли у структурний підрозділ клубу – "Ниву-2". Є нові обличчя на перегляді, але про це краще розкажуть тренери команди. Це їх компетенція.
- Якої ви думки щодо рівня цьогорічного аматорського чемпіонату України?
- Грати цікаво, рівень любительського чемпіонату країни дуже і дуже пристойний. У групі "2" "Ниві" серйозну конкуренцію складають ФК "Кудрівка", "Олімпія" (Савинці) та "Нафтовик" (Охтирка). Всі нетерпінням очікують на поновлення чемпіонату, вся боротьба попереду.
- А хто, на вашу думку, є головними конкурентами "Ниви" у боротьбі за перемогу в чемпіонаті ?
- Гідних конкурентів вистачає. У нашій підгрупі фаворитів я назвав. У групі "3" виділю "Мотор" із Запоріжжя, з яким бузівська "Нива" зустрічалася у чвертьфіналі Кубка Асоціації аматорського футболу. У групі "1" відразу чотири команди рівні за силою - "Агрон" (Великогаївська ОТГ), "Юність" (Верхня-Нижня Білка), "Ураган" (Черніїв), "ОДЕК" (Оржів). Непогано виглядає й "Фенікс" (Підмонастир), ще один наш колишній кубковий суперник. За будь-яких обставин "Нива" (Бузова) боротиметься лише за перемогу у чемпіонаті України серед аматорів.
- І насамкінець. Ви пограли під орудою багатьох тренерів, хто з них залишив найкращі спогади?
- Виокремлю нинішнього наставника – Сергія Васильовича Карпенка. Ніколи не забуду і свого першого тренера - Сергія Васильовича Одинцова.
