Дебюту володаря Кубка України серед аматорів у Чемпіонаті ААФУ чекали з великим інтересом. "Олімпія" за кілька років участі в кубкових розіграшах зарекомендувала себе з найкращої сторони, на третій сезон вигравши трофей. Історичний здобуток у савинецькому клубі вирішили підкріпити подальшим турнірним прогресом. Заявившись на Аматорський чемпіонат України, "Олімпія" відразу ж втрутилася в боротьбу за найвищі місця в центральній групі з досвідченими та амбітними суперниками.
Як дався перехід на новий змагальний рівень і календарний цикл? Як вдалося встигати і на обласному, і на всеукраїнському рівні? Як готується "Олімпія" до весняної частини сезону? Про це та багато іншого нам розповів головний тренер савинецької команди Олександр Кулик.
- Олександре Івановичу, як проходить підготовка до вирішальних матчів весни? Чи нема проблем з ігровою практикою та пошуком спаринг-партнерів?
- Зараз вийшли ми із відпустки дещо пізніше, ніж минулого року, коли починали працювати вже в грудні. В цьому році - в кінці січня, майже на місяць пізніше. Приємно відзначити, що "Олімпія" отримала чимало запрошень на зимові турніри по всій Україні. Всіх навіть і не перелічити. Вибирали змагання з хорошими традиціями та підбором сильних суперників. Ми розпочали з Меморіалу Макарова на Київщині, де ми цього року дійшли до півфіналу. Потім зіграли з "Вікторією" із Миколаївки, чемпіоном України серед аматорів (0:0). Вони були на зборах у Харкові, і ми до них їздили на спаринг, який зіграли на базі Металіста. Отак ми і плануємо десь по дві гри на тиждень проводити.
Далі, як і в минулому році, заявилися на Кубок Єдності в Дніпрі. Там дві групи команд, в плей-офф вийдуть найкращі. Географічно нам десь приблизно 300 кілометрів їздити до Дніпра. Але нічого. У нас команда ніколи не знаходиться на одному місці, ми – аматори, і хлопці як по роботі їздять, так і на змагання. У нас є гравці і з Харкова, і з Києва, з Полтави. Тому ми з'їжджаємося на тренувальний процес, а зараз плануємо отакими турнірами до березня забезпечити себе змагальною практикою. Зараз у нас у Групі "А" з такими суперниками, як "Скорук" (Томаківка), ФК "Вовчанськ", "Стандарт" (Нові Санжари) та "Металург-2" (Запоріжжя), набрано сім очок у трьох турах. Залишилося зіграти ще один матч перед плей-офф.
Також була попередня домовленість з "Кременем", що вони проведуть міні-турнір, де ми підтверджували участь. Були ще запрошення із Харкова, де ми грали в тому році, але підготовчий графік скорочується, тому ми не встигали зіграти на турнірі "Перша столиця". І було запрошення з Одеси, але відмовилися, тому що в березні ми плануємо заїхати на базу ФК "Полтава" і планомірно дошліфовувати нашу фізичну підготовку там. Словом, радує, що інтерес до "Олімпії" є, запрошують на турніри, пропонують зіграти контрольні матчі, так що графік спарингів у нас хороший.
- Наскільки змінилася ваша команда порівняно з осінньою частиною сезону? Чи є втрати та новачки?
- Залишили нашу команду зараз троє футболістів. Двоє, Шеремет і Левцун, майже не грали. І один із тих, хто був ключовим у минулому сезоні - це Роман Кунєв. Він після Меморіалу Макарова за спільною домовленістю зупинив з нами співпрацю. Кунєв вирішив зайнятися тренерською кар'єрою, тренує дітей в місті Кременчук.
На перегляді в нас знаходиться один футболіст, і ще три варіанти нам запропонували, але ми поки що відмовилися, тому що у нас також є гравці, що відновлюються після травм – наприклад, Тарас Ковальчук із Дніпра (він провів у нас три гри і отримав травму, йому зробили операцію на зв'язках коліна, і зараз він в активній фазі реабілітації і десь в березні приєднається до команди і будемо планувати його участь на зборах). Наш футболіст на перегляді провів уже три гри, і є домовленість, що якщо в нього буде вільний час на основній своїй роботі, то, можливо, його долучимо до нашої команди. Тож три пішли і один на завершальній стадії перемовин.
Загалом, було у нас чотири варіанти: ще один воротар хотів до нас потрапити, але в нас уже є в заявці троє голкіперів, і ми вирішили не ламати напрацювання. Вважаємо, що воротарська позиція у нас забезпечена: є один молодий і два досить досвідчених голкіпери. Ми одного з них підключили влітку після завершення першого кола чемпіонату Полтавської області, зараз у нас цей молодий хлопець на зборах єдиний із трьох, що весь свій час відпрацював "на нуль".
- Знаю, що є приємні новини у Миргороді, де ваша команда раніше приймала суперників на стадіоні "Старт".
- Так. Відкрили в цьому році штучне поле, планували провести всеукраїнський Кубок Пожечевського, але ми не стали в ньому брати участь, тому що цьогорічний склад учасників відрізняється від тих, які були раніше. У цьому році там команди обласного рівня, навіть із першої ліги цього чемпіонату. Це не зовсім той рівень, який є для нас конкурентним, тому ми відмовилися. Як фіналістів минулорічного Меморіалу Макарова, нас чекали на Київщині, тому відмовилися від місцевого турніру.
- Завжди цікаво спостерігати за командою, яка захищає свій трофей. Приємно, що ваша команда все одно вийшла на старт Кубка України, вже його вигравши. Як вдається грати на два фронти і з якими емоціями згадуєте матчі проти "Каховки" і "Сум"?
- Відверто кажучи, "Суми" мені дуже сподобалися. Зараз команда на стадії відновлення футбольних традицій свого міста та формування нової команди, але те, що вони демонстрували на полі в першому матчі, мені дуже сподобалося. Вони нас здивували і досить важко нам далася перша гра, коли на полі суперника ми зіграли 2:2. У другому матчі далося взнаки, що гра була на штучному покритті. На трав'яному покритті ми зрозуміли, наскільки команда підготовлена, і на другу гру ми підійшли більш підготовленими, впевненіше виглядали.
Із "Каховкою" було специфічне протистояння, тому що в першому матчі вдома "зробили гру" вже за 30 хвилин, був рахунок 4:0. Потім на 41-й хвилині пропустили, а в другому таймі вони забили нам ще один м'яч. Тому на другу гру їхали працювати вже по результату, тому феєричного футболу не було. До того ж, була дощова погода, і ми не те щоб грали від оборони, але матч провели з рахунком 1:1 і ніяких сюрпризів не було. Не так емоційно грали, спрацювали по рахунку.
У півфіналі ми будемо грати з "Вікторією" із Миколаївки – нашим минулорічним суперником по вирішальних матчах Кубка України. Ми граємо з ними вперше, знаємо їхній рівень. Вже цього року контрольний матч із ними провели. "Вікторія", до того ж, подала заявку на ліцензування на Другу лігу, тому рівень підготовки високий. Буде досить цікаве протистояння в півфіналі.
- "Вікторія" і "Кудрівка" - це якраз єдині команди, яким поступилася "Олімпія" по ходу свого дебютного сезону в Чемпіонаті України серед аматорів. Поразки "по ділу", чи, якби не перевтома, то могло б бути інакше?
- З "Кудрівкою" ми точно не мали програвати, було у нас декілька непоганих можливостей забити. Ще в першому таймі мали два майже 100% варіанти, і якби досягли одного чи двох голів, то суперникам було б набагато складніше. Справа в тому, що вони дійсно працювали другим номером, від оборони, воротар у них добре зіграв. А ми в кінці пропустили необов'язковий гол. По тій грі - ми грали в них на виїзді, тому було розчарування від поразки. Про програш "Вікторії" - там навпаки. У першому таймі вони зробили майже все можливе, щоб досягти результату, а вже в другій половині зустрічі гра вирівнялася, але вже було важко щось змінити.
Дійсно, ми в той період грали навіть не на два, а на чотири фронти - були чемпіонат України серед аматорів, чемпіонат Полтавської області, Кубок України серед аматорів, а також Кубок України УАФ, де ми грали як чемпіон аматорського Кубку. Була досить важка зустріч з "Гірником-Спорт" із Першої ліги, грали 120 хвилин, поступилися. Восени ми жили в режимі дві гри за сім днів, і працювали так більше двох місяців. Було складно, але, наскільки це можливо, команда трималася. Звісно, свіжості не було, але і не було провалів. Трималися на одному рівні, але там, де потрібно було дотиснути, ми не змогли.
Справа в тому, що 2020 рік для нас був дуже успішним. Все, що ми запланували - виконали. І Кубок України серед аматорів нам підкорився, і в області забрали трофеї - Кубок Полтавської області і чемпіонат вже 5-й рік поспіль. Тому ми і не виграли в "Гірника-Спорт" в Кубку України серед професіоналів. Хоча гра була досить цікава, ми вигравали 1:0 і нам не вистачило декілька хвилин. На 90+1 хвилині "Гірник-Спорт" зрівняв рахунок, і в додатковий час вони нас дотиснули, тому що їхня команда тоді тільки вийшла зі зборів, пристойно виглядали в фізичному плані, а ми не змогли дотерпіти. Але зіграти в розіграші Кубку України з професіоналами – це для нас непогано. Той жереб зі всіх команд був для нас найважчим. Проте в 2020 році ми все, що запланували - виконали. 2020 рік був важким для багатьох, але для нас став досить успішним.
- Як ви розпланували 2021 рік? Чи плануєте брати участь в обласних змаганнях?
- Ні, в нас вже є домовленість з президентом, що ми знімаємося з обласних змагань. Ми сконцентруємося на чемпіонаті та на Кубку України. Суперкубок Полтавщини? Навряд чи будуть розігрувати. Він просто не має сенсу, бо "Олімпія" виграла і чемпіонат, і кубок.
- Зрозуміло, що, граючи в такій групі із командами, які теж є фаворитами Чемпіонату ААФУ, дебютанту важко. А яке завдання стоїть перед "Олімпією" на сезон в Чемпіонату України серед аматорів і на якому місці ви б хотіли побачити свою команду?
- Перш за все, дійсно, поставлене завдання потрапити в першу трійку та вийти в плей-офф, а далі ми поки що не заглядаємо. Була в мене розмова з нашим керівництвом - як будь-яка амбіційна команда з максимальними завданнями, ми хочемо в плей-оф показати максимум. Ніхто не ставить завдання з першого ж разу виграти Чемпіонат України, але самі футболісти розуміють, що хочеться.
У нас зараз команда не на критичному рубежі, але вже більш-менш вікова. 90% футболістів знаходяться в районі 30 років, деякі і по 34-35 років. Тому в далекий ящик не хотілося б відкладати виконання завдань. Але критичної вимоги на 100% стати чемпіоном з першого разу - такого немає. Найперше - це потрапляння в плей-офф, а далі вже будемо дивитися.
Можливо, час зумовить необхідність перебудовувати команду, дозаявляти гравців чи працювати на трансферному ринку. Більш детально будемо працювати за результатами другої половини чемпіонату. Скажімо так, не будуємо далекі плани, лише на проходження другого кола чемпіонату. Ми привчили своїх вболівальників, що команда повинна вигравати трофеї, але це футбол, тому не потрібно дуже забігати наперед.
- Темп виступів дуже високий – Чемпіонат України, Кубок України, Чемпіонат області, Кубок області, також професіональний Кубок України... 5 турнірів за один рік - відчувається емоційне виснаження, чи це, навпаки, розпалює ваш апетит до футболу?
- Наприкінці 2020 року багато хлопців вже виснажилися, емоційно та фізично... Наприклад, фінал Кубка області ми грали аж у грудні, тож емоцій вже десь в когось не вистачало. Всі розуміли мізками, що потрібно допрацювати та дотерпіти цю гру, але емоцій вже, мабуть, не залишалося. Тому відпустка для нас - це і підготовка до більш раннього старту чемпіонату, тому що ми в квітні ще ніколи не розпочинали, а у нас цього разу перший матч уже 27 березня (тому що ми повинні були в 2020 році грати дві гри другого кола, але зіграли тільки одну – з Первомайськом гра не відбулася, тому її було перенесено на весну).
Зважаючи на такий ранній початок, треба було і підготовку раніше розпочати, але емоційно навантаження було надто великим, тому дали хлопцям відпочити майже півтора місяці, а не місяць, як це буває. Майже всі наші футболісти мали досвід виступів на професіональному рівні, деякі грали в командах УПЛ, в Першій лізі, тому юнацького запалу у них немає, натомість, є досвід і розуміння циклу. Всі розуміють, чим вони займаються, як розплановувати свої сили, чого від них вимагає керівництво.
Мені приємно, що бачу в гравцях бажання грати – за час відпустки, попри такий важкий 2020 рік, вони засумували за тренувальним процесом та матчами, і для команди це дуже добре – адже саме зараз треба буде приділяти багато зусиль боротьбі за першу трійку. Зараз ті дві команди, які були аутсайдерами нашої групи, змінилися до невпізнання. Той же "Лівий Берег" підсилився, запросивши Реву в ворота, Іщенка в захист, Запорожана в середину поля й так далі. Вони також планують заявитися в Другу лігу. І це команда, яка минулого року була на останньому місці! Що ж про інших казати…
Тому амбіції в команд є, наша група, я вважаю, найсильніша. Зусиль доведеться витрачати дуже багато, нелегко буде потрапити навіть в топ-3, хоча таке завдання перед нами стоїть на 100%.
