Найбільш видовищною командою поточного чемпіонату є "Олімпік" із міста Кропивницького – в 14 матчах за його участю було забито (як однією командою, так і іншою) відразу 75 м’ячів, що складає в середньому 5,36 за одну гру. Цей клуб, укомплектований місцевими та африканськими футболістами, і сам немало забиває, і пропускає багато – а тому зустрічаються в матчах за його участі такі рідкісні рахунки, як 6:5, 3:5 і так далі.
Очолює команду заслужений тренер України Юрій Кевлич – багаторічний очільник ФК "Олімпік", який відомий, зокрема, підготовкою гравця національної збірної Євгена Коноплянки та низки інших футболістів з досвідом виступів у вищих дивізіонах не лише нашої держави, а й Іспанії, Німеччини, Бельгії, Польщі.
– Передовсім, які враження у вас від поточного сезону – його змагального рівня, конкурентності та інтриги?
– ФК "Олімпік" – це дитячо-юнацький футбольний клуб, тому основний акцент ми стараємося робити на молодих хлопцях. Наші клубні команди різних ігрових категорій беруть участь у змаганнях ДЮФЛУ та U-19, в юнацькій першості, наприклад, "Олімпік" – серед лідерів поруч із криворізьким "Гірником" і запорізьким "Металургом".
Наступний крок у підготовці наших вихованців – це плавний перехід від дитячо-юнацького футболу до дорослого. Саме з цією метою "Олімпік" і заявився на Чемпіонат України серед аматорських команд. Ми побачили, що цей турнір вище рівнем, аніж, скажімо, чемпіонат нашої області – не хочу образити нікого на Кіровоградщині, у команд є в складах хороші гравці, а сама першість загалом відповідає своєму заявленому рівню. Але все ж рівень всеукраїнського змагання значно вищий, а особливо тієї групи, де ми виступаємо.
За самими іменами бачимо, що гравці пройшли школу Першої та Другої ліг, деякі й вищий дивізіон знають не з розмов. Конкурувати з такими суперниками важко, але цікаво. На сьогодні багато міцних у всіх відношеннях фермерських команд, які мають хороші фінанси. Вони підбирають більш кваліфікованих футболістів, тому нашій молодій команді важко їм протистояти (середній вік у нас біля 21 року, а приїздять і ще значно молодші гравці, і ми даємо їм ігрову практику). Але ми стараємось, і з цим досвідом, хоч зірок з неба не хватаємо, виносимо гарні уроки з поразок і навіть здобуваємо перемоги.
– Які матчі відзначите як найкращі й найгірші?
– Тут є просто суперники, у яких зовсім інші завдання й комплектація. Скажімо, проти "Вікторії" з її підбором футболістів нам важко битися. А от із "Первомайськом" вийшла дуже яскрава гра – помилок не уникли, спершу поступалися, але в підсумку виграли на їхньому полі 6:5!
Тим не менш, ми своєї цілі – підготовки футболістів – досягаємо. І розглядаємо Чемпіонат ААФУ саме як можливість молодим гравцям набути досвіду й зробити крок вгору. Було кілька матчів, коли ми самі впустили результат і могли краще зіграти з суперниками, які знаходяться вище в таблиці. Тож і результати наші могли бути кращими. Але в цілому я вдоволений, що ми можемо тут грати й покращувати свою майстерність.
– Цього сезону у вас чимало новачків, і дехто з них, як ті ж Кінгслі Чігозьє Онйємаобі, Кріс Кенечукву Мкпасі та Кріс Екене Акачукву, вже мають в доробку немало голів і гольових передач. Як їх знаходили і розвивали?
– Працюємо в цьому плані й індивідуально, даємо їм чимало вправ на завершення. Свого часу вони знайшли мене через інтернет, вважають, що можуть здобути тут певний досвід і перейти, завдяки "Олімпіку", на вищий рівень. Я відібрав цих хлопців серед кількох претендентів, тому що побачив у них непогані задатки.
Той же 19-річний нігерієць Кенечукву Мкпасі – це гостроатакувальний талановитий футболіст, володіє хорошими бомбардирськими якостями. Найголовніше для гравця атаки – це голи, а він і немало гольових передач віддав. Якщо взяти сумарно ААФУ та U-19, то він забив за цей час 20 м’ячів – небагато форвардів у нашому чемпіонаті можуть такими показниками похвалитися. Взагалі, рекомендую багатьом нашим клубам на нього звернути увагу – в усякому випадку, від середини Favbet Ліги до 12 місця могли б подивитися. Бонавентура з "Зорі" – яскравий приклад, як можна знайти й розвинути футболіста. Думаю, Акачукву також можна розвинути потенціал.
Це ж саме стосується й інших наших гравців. Насправді, вони потихеньку всі розвиваються. Різниця між ними, коли прибувають, і вже зараз, очевидна.
– Як вам, як не лише президенту клубу, а й головному тренеру, працюється з такою кількістю іноземних футболістів? Мовний бар’єр не заважає доносити свої установки?
– Ми вже звикли одне до одного. І самі футболісти вже знають багато слів і українською, і російською мовами. І я вже можу порозумітися і з нігерійцями, і з івуарійцями. Звичайно, більшою мірою, спілкування під час тренувань і матчів іде англійською. Найголовніше, що вони мене розуміють. Я окремо з ними спілкуюся, застосовую, коли треба, й Google-перекладач.
– Ваша команда немало забиває, але й багато пропускає. В обороні це взаємопорозуміння дається важче?
– Звичайно, хотілося б вирішити ці проблеми в обороні. Нам не вистачає кваліфікованих футболістів. Сподіваюся, що наші молоді захисники набудуть досвід і друге коло ми проведемо значно впевненіше.
– Як проходить підготовка команди до весняної частини сезону?
– Ми вийшли з відпустки 15 січня, потихеньку почали займатися – спершу в легшому режимі, потім – уже під ігрову практику. Знайшли можливість взяти участь у Меморіалі Олега Макарова в Київській області.
Перші два тури зіграли невдало – у нас, якщо чесно, проблема воротаря й іноземні захисники ще не встигли під’їхати. З такими суперниками, як "Джуніорс" (0:7) і "Атлет" (2:5), нам було важко щось їм протиставити. А от уже третій і четвертий тури групового турніру показали, на що ми здатні – обіграли "Колос-U17" (Ковалівка) 2:1, зіграли внічию 2:2 з клубом імені Лева Яшина, хоча по грі втратили нагоду здобути повні три очки. Якби не пропустили від киян у самій кінцівці гри, могли б вийти й у чвертьфінал.
Під’їхали хлопці з відпустки, дехто з них – як Кенечукву Мкпасі та Нанапере, які відзначилися голами – значно підсилив нас по ходу турніру. Ці двоє хлопців показали свій клас, адже суперники – добре навчені команди, і якщо центрфорвард знаходить проти них свої моменти, це підтверджує його вміння.
Загалом, поїздкою на Київщину задоволені – отримали чотири хороших матчі. З 12-го числа плануємо стартувати вже на новому зимовому турнірі, на Дніпровщині. Думаю, до старту Чемпіонату ААФУ та U-19 наберемо ігрову практику та форму.
– На 2020 рік у планах – участь клубу в кількох турнірах?
– Безперечно. Поєднуємо Чемпіонат України серед аматорів із юнацькою першістю ДЮФЛУ. У нас посеред тижня – матч U-19, на вихідні – ААФУ. Нас такий графік влаштовує. Є бажання у футболістів грати, розвиватися. Постараємося й на аматорах "покусати" своїх суперників, як це робимо в ДЮФЛУ.
– Які зміни вже сталися в складі "Олімпіка" під час зимового антракту?
– Поки що важко сказати: багато гравців поїхали на перегляди в різні країни. Уже коли визначиться, хто з них залишиться там, хто повернеться до нас – будемо визначатися й із посиленням. Чекаємо приїзду кількох перспективних гравців з тієї ж Нігерії, Гани. Я вибрав цих 2-3 гравців, які повинні прибути якраз у березні – до відновлення чемпіонату – й посилити нас. Все залежить від того, як швидко ми отримаємо міжнародні трансферні сертифікати. Якщо листи надійдуть вчасно, думаю, ми нормально проведемо заявку.
– Відразу кілька клубів намагаються працювати за тим же форматом, який є у вас. Зокрема, в Групі 3 є ще одна команда з чималою кількістю африканських легіонерів – її назва "Легіонер". Як ставитеся до їхньої появи та роботи?
– Ми особисто з цією командою ще не грали – ми в різних групах, але "Зірка" проти них виходила, ми мали нагоду познайомитися з грою "Легіонера".
Що можна сказати – думаю, клуби, які зараз починають активно працювати за африканськими легіонерами, проходять той шлях, який ми починали два роки тому. Можу лише побажати, щоб у них також щось вийшло. З власного досвіду скажу, що від тих хлопців-легіонерів, яких я відібрав до нас у команду, мої українські вихованці можуть багато чого навчитися. Поєднання різних футбольних шкіл дає цікавий ефект. І серед цих молодих футболістів є такі, на кого варто звертати увагу, розвивати та підтягувати.
– Восени відразу кілька колишніх гравців "Олімпіка" взяли участь у скандальній прес-конференції, виступивши із звинуваченнями проти клуб. Ситуацію врегульовано? Чим все закінчилося?
– Це така болісна тема, багато нервів нам потріпали. Після завершення минулого чемпіонату 6 червня 2019 року я сказав групі футболістів, які мріяли стати футболістами й грати, як кажуть, в "Манчестер Сіті", що наш клуб на них не розраховує більше. Інтересу до них не було, телефон через пропозиції для них не "розкалявся". А наш клуб попереджував, що ми даємо гравцям півроку, щоб адаптуватися й показати себе. Тож на їхнє місце приїздять нові, більш кваліфіковані, хлопці.
Деяких хлопців я залишав, якщо вони хочуть – можуть залишитися. Але у них там своєрідне братство – якщо когось відраховують, інші йдуть також. Через це вийшло непорозуміння. Будь-якою ціною намагаються залишитися тут, в Україні. Нас пробували очорнити в тому плані, що ми зарплату не платили – хоча ми й не планували зарплату платити, не було навіть такої розмови, ми ж не професіональний клуб. Як нам потім пояснили представники СБУ та імміграційної служби, вони таким чином намагалися за будь-яку ціну отримати статус біженців. Але це їм не вдалося, тому що так не проходить по нашому законодавству. Є такий нюанс: якщо клуб, який їх запрошував, з ними прощається, вони повинні покинути територію України. Ці ж люди намагалися роздути скандал, за допомоги журналістів зібрали прес-конференцію. Потім журналісти, побачивши документи, самі могли переконатися, що там написано: "Такий-то футболіст прибуває на стажування в ФК "Олімпік" за власний рахунок". У нас таких коштів, щоб утримувати харчування та готель, немає. Коли ми казали це їхнім менеджерам, всі були згодні, коли прийшов час розставання – пішли такі от питання.
Читайте також: "В Україні ми роками граємо без зарплат" - африканські футболісти
Ситуація все ще не вирішена. Нас намагаються в Держпраці звинуватити в усіх гріхах, що ми використовували працю футболістів-професіоналів із Африки. Нам навіть виставили рахунок на 1,5 млн. грн. штрафу. Я кажу: "Ви що, звідки у нас такі гроші?!". Ми за своїм статусом любительський клуб, у нас нема ліцензії на участь у професіональних змаганнях, ми виступаємо в аматорських турнірах. Чому при цьому до нас ставлять питання, як до професіонального клубу? Незрозуміло. Така ось ситуація. 24 лютого вона повинна вирішитися в суді. Будемо відстоювати свою точку зору в суді.
– Серед ваших найвідоміших вихованців – гравець збірної України Євген Коноплянка, який змінив "Шальке" на "Шахтар", колишній воротар молодіжної збірної України Ігор Березовський, який повернувся в німецький клуб "Дармштадт", а також півзахисник Ігор Загальський, який нещодавно з СК "Дніпро-1" перейшов у "Інгулець". Що скажете щодо цих важливих для них рішень?
– З хлопцями підтримую контакт – з кимось зідзвонюємося частіше, з кимось вітаємо один одного sms-ками. Само собою, слідкую за їхніми виступами й бажаю успіхів усім вихованцям "Олімпіка", й більш відомим, і менш відомим поки що.
Женя Коноплянка – футболіст великого таланту, за кордоном, вважаю, він недотримував ігрової практики. Не буду стверджувати, з чиєї вини – але факт, що Коноплянка заслуговував кращої закордонної кар’єри. Зараз повернення в рідні пенати має дати новий поштовх його кар’єрі, тим більше це важливо в рік Чемпіонату Європи, на який наша збірна кваліфікувалася під керівництвом українського тренера Андрія Шевченка. Будемо всі за нашу збірну вболівати й переживати, вони своєю якісною грою довели право грати на Євро-2020.
Вірю в те, що Євген себе ще покаже в найкращому вигляді. Треба перетерпіти, пропрацювати, перебороти ці перепади між чудовими результативними іграми та періодами з лавою запасних і травмами. Та й літньої підготовки йому бракувало. Після цього психологічного стресу Женя має вистояти, він – хлопець міцний, а ігри за "Шахтар" мають стати для нього віддушиною, як тільки він після зборів набере свої оптимальні кондиції.
Ігор Березовський – молодець, думаю, заслужити повернення в клуб із Німеччини це серйозне досягнення. Запитував, як він там – каже: "Все добре, тренуюся". Знаю його ретельне, відповідальне ставлення до тренувань, тому вірю, що він зможе завоювати пост №1, тому що такий воротар заслуговує на свій шанс.
Ігор Загальський – талановитий хлопець, із його розрізним пасом і диспетчерськими якостями. Думалося, що в "Дніпрі-1" він реалізується, вийшло – ні. Зате в "Інгульці", думаю, він отримає новий поштовх у розвитку. Знайомий тренерський штаб, багато футболістів, з якими він уже грав, амбітні завдання – це йому в плюс. Бажаю вихованцям кропивницького футболу нових спортивних успіхів!
