Андрій Полтавець: "Планувати в нашій країні більше ніж на 3-5 років не можна нічого – ні бізнес, ні спорт"

Андрій Полтавець: "Планувати в нашій країні більше ніж на 3-5 років не можна нічого – ні бізнес, ні спорт"

447

Президент ЛНЗ-Лебедина Андрій Полтавець підбив підсумки 2018 року, розповів про нюанси підготовки до продовження сезону, дав настанову УТК, зачепив тему ЛНЗ-2 і зізнався, як розіграв доньку й маму.

Перша частина інтерв’ю складена Федерацією футболу Черкаської області.

Андрію В’ячеславовичу, 2018 рік був історичним для команди ЛНЗ, яка першою серед обласних колективів стала володарем Кубку України. 9 січня команда розпочала підготовку до другої весняної частини аматорського чемпіонату України. Поділіться, що вдалося, а що ні виконати в першій частині. (ФФЧО)

– Так, дійсно, 2018 рік був історичним для нашої команди – це і здобуття Кубку України серед аматорів, і дебют в Національному Кубку серед професійних команд, і вдалий виступ у першому колі чемпіонату області, ну і , звісно, наш дебют в аматорському чемпіонаті. Тільки поразка на останніх секундах в 1/4 фіналу аматорського Кубку від Дніпра залишила неприємний осад від сезону. Щодо наших результатів у першій частині аматорського чемпіонату України – перед стартом була внутрішня впевненість, що будемо боротись за вихід зі своєї групи, наша перемога в Кубку давала таку впевненість. А те, що ми на зимову перерву пішли лідерами з 5-очковим відривом від другого місця, 13-очковим від третього (яке також дає право на вихід у плей-оф), навіть перебільшило наші очікування. Такий результат є наслідком злагодженої роботи всіх причетних до ЛНЗ – передусім футболістів та головного тренера, які змогли за короткий термін перелаштуватись до набагато важчих змагань, ну і без наших уболівальників та нашої нової ЛНЗ-Арени такого результату ми не досягли б.

Щодо другої частини чемпіонату, яка стартуватиме вже на початку квітня, вона однозначно буде важкою. Незважаючи на великий відрив нашої команди від конкурентів, ми прагнемо зберегти за собою першу сходинку. Також хочеться щоб цифра 0 в графі поразки не змінилась до кінця чемпіонату. Зараз рано говорити за завдання команди на фінальну частину (туди ще треба потрапити), але, в разі виходу в плей-офф, будемо докладати максимум зусиль для потрапляння у фінал. На стадії плей-офф усі команди ставлять перед собою максимальне завдання. Одна помилка в одному матчі може перекреслити всі попередні перемоги та результати.

– Які подальші плани підготовки та завдання команди і чи можлива її участь в офіційних обласних змаганнях цього року, принаймні в розіграші Кубку чи підготовчому для команд турнірі В. Першина? (ФФЧО)

– Команда з лютого починає тренуватись на повітрі, а з 9 лютого розпочнемо товариські матчі. Плануємо щотижня грати контрольні ігри. Із суперниками в основному вже визначились – це будуть команди або з професійним статусом, або учасники аматорського чемпіонату України. Нам важливо грати з сильними суперниками для якісної підготовки до весняної частини змагань, часу для розкачки в нас немає. Тому ми не плануємо брати участь в передсезонному турнірі ім. В. Першина та в розіграші Кубку області – дуже велике навантаження буде на наших футболістів у цей час.

– Зміни і підсилення команди гравцями будуть? (ФФЧО)

– Кардинальних змін не буде, ми повністю задоволені тими гравцями, що є у нас в обоймі, і які вже довели свою майстерність – ми їм всім довіряємо. Є "на олівці" пару футболістів, яких ми хотіли б побачити в нашій команді. Усе таки нам необхідна конкуренція, та й часті травми хлопців спонукають до того, що пару класних гравців для ротації складу нам не завадило б. На початку лютого буде більше ясності в цьому питанні.

Читайте також: Василь Гречаний: "Алієв? Навіть думок не було запрошувати його в "ЛНЗ-Лебедин"

– А як ідуть справи з підготовкою власного резерву для головної команди? (ФФЧО)

– У нас уже 14 років є свої команди в ДЮФЛ Черкаської області, які досить непогано там виступають. Але ми розуміємо, що шансів у місцевих хлопців пробитись в основну команду дуже мало. Максимум чого вони можуть досягати – так це потрапляння в дюблюючий склад, тобто досягти рівня першої ліги області. На жаль, вище хлопці виступати не готові ні ментально, ні за рівнем своєї гри. Минулого сезону ми створили команду ЛНЗ-2, в яку зібрали всіх переспективних хлопців Шполянського району. Але для того, щоб команда і самі футболісти прогресували потрібно прикласти ще багато зусиль і часу. На жаль, не всі футболісти цієї команди готові зростати далі, не всі розуміють, що потрібно працювати над собою щодня, щоб досягти кращих результатів. Тому і подальше існування ЛНЗ-2 під великим питанням. Навіщо витрачати кошти, сили і нерви, якщо самі футболісти не хочуть працювати над собою. Є в цій команді хлопці, які хочуть грати, але за своїм рівнем об’єктивно вище голови не стрибнуть, є декілька футболістів з серйозним підходом до футболу. Але основна маса хлопців або безхарактерна, або вже вважає себе гравцями високого рівня. Тому будемо ще думати над доцільністю подальшого існування ЛНЗ-2.

– Які враження від участі й організації проведення чемпіонату України, щоб Ви пропонували перейняти від цього турніру при проведенні обласного чемпіонату, якщо таке є? (ФФЧО)

– Організація особливо не відрізняється – також є переноси ігор, є суддівські скандали, погані поля, неадекватна поведінка вболівальників і тощо. Такий весь наш футбол – від Прем’єр-ліги до чемпіонатів області. Хоча різниця в класі команд суттєва і це зрозуміло. Також набагато більше полів добротної якості порівняно з обласними змаганнями. Хоча за інфраструктурою стадіонів та кількістю якісних полів Черкащина поступається хіба що тільки Київській області та Львівській. Від себе хотів би порадити найкращим обласним командам не боятись всеукраїнських змагань. Упевнений, що як мінімум в Кубку України гідно грали б 2-3 наші обласні команди – це новий виклик, це цікаво, це прогрес.

Чи розглядаєте питання участі команди на професіональному рівні? (ФФЧО)

– У найближчі роки точно ні. А планувати в нашій країні більше ніж на 3-5 років не можна нічого – ні бізнес, ні спорт. Ми більше 10-ти років грали в обласних змаганнях перед тим, як спробувати свої сили на всеукраїнському рівні, нам ще є що доводити і за що боротись на аматорському рівні.

Чи можете озвучити минулорічний бюджет команди?

– Сума звісно більша, ніж була попередні роки – озвучити я її не можу. Але з упевненістю можу сказати, що знаю як мінімум 4-5 команд з нашої групи чемпіонату України (серед 12-ти команд), бюджет яких більший ніж в ЛНЗ.

Читайте також: Василь Гречаний – найкращий тренер аматорського футболу 2018 року

Як почувалися, коли команда "качала" вас після перемоги в Кубку України?

– Відчував себе в надійних руках. Звісно, було дуже приємно, хоча і досить несподівано. Мабуть, ще не відійшов від важкого матчу, навіть під час церемонії нагородження був за інерцією ще в грі.

– Вас не було на трьох кубкових матчах сезону 18/19, а саме в них команда зіграла з негативним результатом (виїзд із Таврією і дві гри з Дніпром). Як це можна пояснити?

– Це, мабуть, запитання до футболістів, можливо їм дійсно не вистачає якоїсь енергії, яку надає моя присутність. Хоча таку негативну тенденцію я і сам помітив. Висновок один – важливі матчі пропускати не треба, або зробити стенд з моїм фото на весь зріст і ставити його на трибунах.

– Як і рік тому, не можемо обійтись без вашого аналізу роботи футболістів і тренера. Хто з хлопців порадував, хто не виправдав надій, хто був лідером і наскільки правильними були рішення Гречаного?

– Взагалі оцінюю сезон на 5 балів за 5-тибальною шкалою. Якби пройшли в Кубку Дніпро – було б 5 з плюсом. Щодо персоналій, то публічно не хочу нікого хвалити чи критикувати. Усі хлопці – дорослі люди і розуміють свої недоліки. Разом з Василем Гречаним будемо проводити персональні бесіди з футболістами перед новим сезоном. Всі вони в нас високого рівня, а спади в їхній грі це проблеми психології. Тому і я, і Гречаний, окрім функцій президента й тренера, маємо бути гарними психологами, щоб футболісти показували максимум з того, що вміють.

– Почесний президент клубу Дмитро Кравченко буває майже на всіх іграх, стежить за успіхами команди, але залишається в інформаційній "тіні". Як він відреагував і прокоментував 2018 футбольний рік? Що взагалі він говорить після матчів, наскільки сильно переживає, які моменти йому подобаються, а чим він незадоволений? Цікаво більше дізнатися про нього.

– Як не дивно, про футбол ми з ним говоримо дуже рідко – вистачає і бізнесових питань, щоб наговоритись. Він повністю мені довіряє управління командою. Скажу так: цікавиться всім – і проблемами кожного футболіста, і організаційними питаннями, і проблемами стадіону, і кадровою політикою. Ми спільно виробляємо генеральний напрямок розвитку нашого клубу, а його втілення в життя це вже моя робота. Дмитро Вікторович дуже азартна людина, але з холодним розумом, тому збоку здається, що він не такий емоційний. Хоча в середині звісно дуже переживає. Футбольний клуб ЛНЗ-Лебедин – це вже не просто гарна футбольна команда, а частина бренду компанії ЛНЗ і невід’ємна його частина. Тому і до футболу він ставиться так же вимогливо, як і до бізнесу. Звісно, результати сезону оцінені ним позитивно. Єдиний мінус для нього (моя особиста думка) – це навіть не поразка від Дніпра, а те що у фіналі аматорського кубку ми грали проти наших друзів з Вікторії. Йому, мабуть, ці ігри було дивитись найважче – дві рівносильні, дві рідні команди, які однаково заслуговували на перемогу. З одного боку – гордість, з іншого – розчарування, що хтось програє.

– Є інформація, що Національний кубок України не був пріоритетним турніром, зокрема футболісти не отримували додаткові бонуси. Наскільки це відповідає дійсності?

– Що значить не пріоритетним? Звісно, ми не ставили собі якісь конкретні завдання – дійти якоїсь стадії чи вийти у фінал. А щодо бонусів – це внутрішня справа нашої команди, повірте, хлопці ображені не були. Може хтось хотів після перемоги над Поліссям стати мільйонером, але, як каже Мирон Маркевич, "ну то таке…". Упевнений що давай хлопцям хоч мільйон за перемогу, хоч взагалі нічого не давай – команда краще б не зіграла. Ми в цих матчах показали свій максимум і за це я дуже вдячний кожному футболісту. Це були неперевершені матчі та емоції, як для команди, так і для вболівальників. Я і зараз часто передивляюсь серію пенальті з Поліссям – це було щось…

– На початку грудня ви були у США, відвідали матч NHL. Які враження?

– Враження, звісно, супер, хоча на третій період сил не вистачило – ми пішли на хокей одразу після 12-годинного перельоту і дуже хотілось спати. Взагалі спорт в США – це великий бізнес: від першого кроку в палац спорту і до виходу з нього після гри. Усе пронизано бізнесом: фан-шопи, фаст-фуди, обслуговування глядачів на трибунах, передматчеві шоу, онлайн-інтерв’ю, музика тощо – усе це для максимального задоволення глядача та викачки з нього максимальної кількості доларів. Щось схоже і в Європі на футбольних матчах. Мені пощастило відвідати Олд Траффорд у Манчестері та Альянц-Арену в Мюнхені. Але Штати – це все одно зовсім інше.

Щодо переймання досвіду – я впевнений, що в Україні глядач готовий іти на стадіон, якщо там буде максимальний комфорт, якісний футбол, якісне поле, гарна музика, дозвілля для дітей та всієї сім’ї, можливість харчування і взагалі – якісна картинка. Якщо цього не буде, то краще дивитись англійську прем’єр-лігу вдома по телевізору. Ми стараємось, щоб на нашій ЛНЗ-Арені все перелічене було і майже постійні аншлаги на матчах і реально футбольна атмосфера на домашніх іграх доводять, що ми робимо все правильно. Тільки переїхавши на стадіон у Лебедин, команда відчула присутність і силу 12-го гравця. У багатьох матчах це реально був вирішальний фактор. Зараз ми переживаємо, щоб футбол не приївся вболівальникам, все ж таки якесь звикання вже є. Глядачі завжди хочуть чогось більшого – другу лігу або, щоб Динамо приїхало. Що їм умовний Бахмач чи Корюківка після фіналу Кубку проти Вікторії чи матчів проти Полісся та Гірника? Маю надію, що нам вдалось виховати справжнього вболівальника, який усвідомлює реальність і дійсно любить команду, в якому турнірі вона б не виступала.

Я нещодавно пожартував зі своєю мамою і донькою, що команда розпалась, футболісти переходять в інші команди і ми будемо зніматись з чемпіонату – у мами на півгодини мову відібрало, а донька аж криком сказала: "Папа, в смислі?". Через дві хвилини цю новину вже знала її подруга Валя (донька Кравченка Дмитра Вікторовича), яка відреагувала на це приблизно такими ж словами, як і Наташа. Довелося швидко зізнатися, що це жарт, інакше моїй мамі треба було б викликати лікаря, а дітям психолога…

– Чи є плани збільшувати кількість глядацьких місць? Я восени був тричі на іграх ЛНЗ і тричі дивився матчі стоячи на ногах. Не знаю, хто робив проект, але, якщо якщо навіть сидиш на трибунах, то чверть поля через приміщення для роздягалень просто не видно… Удачі ЛНЗ в наступному сезоні (запитання від Леоніда Ласкавого).

– У планах є додати додаткові сектори, ближче до весни визначимось.

Дуже смачна випічка продається на ЛНЗ-Арені, правда в черзі доводиться стояти по 20-30 хвилин. Одна торгова точка малувато. Я вважаю, що потрібна ще хоча б одна на таку кількість глядачів. Ваша думка? (Ласкавий Л.)

– Подумаємо і над цим питанням. Особисто Вас, Леоніде, запрошую на матчі до VIP-ложі, але не самого, а з катеринопільськими карасями. Дякую Вам за підтримку!

Насамперед, вітаю із історичними успіхами минулого сезону і бажаю не зупинятися! Чи важко Вам давалося рішення перейти з обласного чемпіонату до аматорської першості України? Що стримувало, що турбувало чи бентежило? Не шкодуєте про зроблений вибір? Чи маєте тепер якісь конкретні турнірні завдання в першості, перше коло якої так вдало пройшли? Дякую. (Ігор Соболенко)

– Дякую за запитання. Своєю чергою вітаю команду УТК із заслуженим чемпіонством. Дійсно рішення припинити виступи в чемпіонаті області та заявитись на чемпіонат України було непростим. З одного боку – вигране перше коло чемпіонату області і гарна можливість в третє поспіль стати чемпіоном, з іншого – розуміння, що команда готова до виступів на вищому рівні і кращого часу для переходу ніж зараз може і не бути. Також це тягло за собою збільшення бюджету. Відверто кажучи, і не 100% гравців бажали переходу на вищий рівень – усе ж, це дальні переїзди, значно важчі ігри і більша ймовірність не перемогти, отже, не отримати премії. Довго ламали голову з моделями календарів обох чемпіонатів, зважували всі за і проти. Хлопці хотіли виступати в обох турнірах, ми ж з Гречаним та Шевцовим розуміли, що це можливо, але десь будемо втрачати результат. Радились і з колегами, і з близькими друзями, і з уболівальниками.

Вирішальним моментом в ухваленні такого рішення стала принципова позиція деяких обласних команд не грати з нами друге коло області посеред тижня. Не буду їх називати – всі знають. Але, як виявилось, ми маємо бути вдячні їм за таку принциповість – ми ще раз зрозуміли для себе, що переросли рівень області, як у футбольному плані, так і в ментальному. І добре, що знялись з області – зосередженість на всеукраїнських змаганнях дозволила нам пройти успішно першу частину. Та й чемпіонат області виграв від цього – хтось нарешті став хоча б призером, хтось піднявся на сходинку вище й отримав додатковий стимул займатись футболом.

Особисте побажання команді УТК – спробуйте свої сили на всеукраїнському рівні, хоча б у Кубку України. У вас зараз схожа ситуація з нами рік тому – ви реально найсильніша команда в чемпіонаті області, ви чинний чемпіон області, вам потрібні нові виклики для руху вперед. Ми усвідомлюємо рівень аматорських команд України і особисто я впевнений що УТК немає чого боятись. Та й чемпіонат області в новому сезоні, на мою думку, буде слабшим ніж минулорічний.

Оцініть
Поделитесь

Оставили комментарии на форуме: loading


Оставить комментарий на форуме