СК "Хмельницький": після Алієва

СК "Хмельницький": після Алієва

619
СК "Хмельницький": після Алієва

Минулого сезону футбольний клуб міста Хмельницького потрапив на шпальти всіх спортивних ЗМІ, адже став першим місцем роботи зіркового екс-динамівця Олександра Алієва в якості головного тренера. Під орудою молодого граючого тренера ФК "Хмельницький" посів передостаннє восьме місце серед дев’яти учасників західної групи сезону 2017/2018.

Новий сезон ФК "Хмельницький" розпочав уже з новим штабом. Причому, обов’язки головного тренера з роботою віце-президента поєднував азербайджанський спеціаліст Асім Ібрагімов, відомий також за роботою в Туреччині. І, що цікаво, він повернувся туди по ходу сезону. Отож про півріччя молодої хмельницької команди говоримо із відомим українським тренером Миколою Федорком, який очолює цей колектив та готує його під час зимової паузи.

– Миколо Миколайовичу, тож як розпланували свою підготовчу роботу?

– Ми фактично не пішли в відпустку: збираємося тричі на тиждень, підтримуємо режим. Багато гравців виступають на першості міста з міні-футболу. До середини лютого у нас в такому режимі буде першість міста на великому полі, одна гра в тиждень, будемо потрохи готуватися до турніру, переглядати потенційних новачків на другу частину чемпіонату серед аматорів. У подальшому будемо дивитися… Перший весняний тур у нас 7 квітня.

Читайте також: Cтатистика СК "Хмельницький" у чемпіонаті України серед аматорів

Будемо готуватися. Де саме? Будуть збори на місці. Думаю, ми всі збори будемо проводити в Хмельницькому. Тут плануємо грати з командами, які виявлять бажання, наприклад, U-19 або "Буковиною" (Чернівці), хто зможе до нас приїхати, аби перевірити свої сили на фоні інших команд.

– А сусіди із обласного центру, із Волочиська?

– В "Агробізнеса" є резервна, молодіжна команда. Думаю, зіграємо з ними ближче до весни, у березні. А також сподіваємося, що захочуть з нами поспарингувати друголігові "Нива" (Тернопіль), "Буковина" (Чернівці)… Будемо тоді дивитися, хто як зможе, у кого які можливості будуть.

– Скільки на сьогоднішній день футболістів у вашому розпорядженні?

– Зараз у нас займаються 14 чоловік, крім двох травмованих.

– Це переважно місцеві футболісти чи є іногородні?

– Всі місцеві. 4 гравців, що у нас були з інших, роз’їхалися по домівках. На час чемпіонату клуб для них тут знімав квартири. А далі будемо дивитися по фінансових можливостях, чи будемо їх залучати, чи ні. Мова йде про Химанича, Мамедова, Шморгуна і Середу. Саме ці гравці у нас були з інших міст.

– Ваша команда – одна з наймолодших. Як оціните цей період адаптації на дорослому всеукраїнському рівні?

– Однозначно оцінювати я б не брався. У нас бували непогані ігри. А молоді футболісти, самі розумієте, вони ще мають грати в ДЮФЛ, але з’явилася можливість дати їм дорогу у великий футбол. Дай Бог, щоб хтось із цих футболістів заявив про себе на професіональному рівні. Дуже хотілося б для своїх футболістів великого майбутнього, але трапляються нефутбольні дії з їхньої сторони, які заважають їм розкриватися у повній мірі. Дуже важко заявити про себе командам, які більше вчать грати в футбол, дають молодим більше часу, а не гоняться за позитивним результатом. Але нам приємно, що ми даємо можливість розвиватися. Майбутнє буде залежати від їхнього таланту, працездатності… Якщо вони будуть максимально розкриватися на футбольному полі, не економити сили, то є шанс стати непоганими футболістами.

Читайте також: Турнірна таблиця чемпіонату України серед аматорів

– Велика кількість пропущених м’ячів і розгромних поразок – це якраз і є зворотна сторона такої екстреної адаптації?

– Гравці не дуже вірять у те, що можуть забити. Було багато ігор, коли вони, пропустивши гол, опускали руки, не могли зібратися… Та й воротарі нас не завжди виручали. Ще й середня лінія, атака теж мало забивали. Якби забивали більше, то б, напевно, і пропускали менше. Зараз, на жаль, склалася така ситуація. Хоча не всі ігри ми б мали програвати з розгромним рахунком. Що є, то є. Нікуди від цього не дітися. Треба більше працювати.

– Ще минулої весни команду очолював Олександр Алієв. Наскільки змінилася вона з того часу у кадровому плані, у відсотках, можливо?

– На 90%. Один чи два чоловіка, які грали при ньому, залишилися. Всі інші покинули клуб, дехто пішов на область грати. Самі розумієте, ми не настільки фінансово спроможні, як деякі інші команди з області. Ті гравці не бачили себе у нашій команді. Краще на області отримувати гроші за приїзд, ніж виходити битися з командами більш настирними, які на голову вищі за наших хлопців.

– Тим не менш, є футболісти, яких би ви назвали спортивно перспективними?

– Звичайно, є. Не хочу називати їх імена, щоб часом вони не "зловили зірочку". Вони самі відчувають, що у них є задатки, але їм треба ще розвиватися, трішки швидше все сприймати. Вони ще грають у дитячий футбол. Вони повинні зрозуміти, що незалежно від результату треба грати за своє прізвище, за емблему клубу, – це вже у кого які амбіції…

– На сьогодні команда бере участь суто на всеукраїнському рівні чи на обласному також?

– На обласному рівні ми догравали друге коло за команду Алієва, бо він відмовився від участі, а нам була вкрай необхідна ігрова практика. Посіли шосте місце серед семи учасників.

– Президент клубу – Салім Тезджан, віце-президент – Асім Ібрагімов. Це азербайджанці. Розкажіть, як вони опинилися у Хмельницькому, звідки і де з’явилася ідея взяти участь у створенні місцевого футбольного клубу?

– Асім Ібрагімов вже вдруге приїжджає в Хмельницький. Перед тим ми також грали на першості області. А коли прийшов час заявлятися, влада віддала перевагу хмельницькому "Поділлю". Із нашої команди 12 чоловік відразу перейшли туди. Зараз хотіли зробити так само, але, на жаль, не все сталося так, як гадалося. Нас запевнили, що приїде інвестор з Туреччини, але звідти до сих пір не прийшла відповідь. Тільки завдяки міській владі ми закінчили осінню частину чемпіонату. Дай Бог, почнемо весняну. Розраховуємо тільки на себе.

– Говорячи про Ібрагімова. Наскільки я пригадую, він працював у турецькій Першій лізі, у Вищій лізі Азербайджану. Як ви з ним розподіляєте обов’язки? Як працюється?

– Він освічена людина, майстер своєї справи. Все робив на досить високому рівні. І в Туреччині я йому допомагав певний час, потім ми роз’їхалися: я в Україну, а він в Азербайджан.

– Тобто, ви знайомі ще з тих часів?

– Так. У нас багато спільного, в тому числі і погляди на футбол. Звісно ж, у нас бували різні погляди на одну проблему, але ми знаходили оптимальне для нас обох рішення. Зараз він працює в Туреччині, там, напевно, йому більше подобається… По ходу сезону він поїхав, відгукнувшись на пропозицію "Аданаспора" – сказав, що повернеться, але поки що працюємо без нього.

– Часом наших туди брати не хоче?

– Розумієте, іноземці мають право грати тільки у Вищій лізі та Першій лігах Туреччини. У нижчих лігах не можна.

– Останнє питання до Вас. Ви працювали на високому рівні, в тому числі, в Першій і Другій лігах. Останнє місце роботи – "Інгулець-2". Скажіть, будь ласка, які Ваші враження від аматорського футболу на сьогодні з того, що ви побачили. Чи це конкурентний турнір і чи Вам, як фахівцю, тут цікаво?

– Хороший турнір. Багато команд можуть грати і в Другій лізі українського чемпіонату, але інфраструктура наразі не дозволяє їм взяти участь у змаганнях, хоча в тих командах є багато гравців, які пройшли Першу, Другу лігу, досить міцна у них фінансова сторона… Так що в них є куди розвиватися. Інфраструктура у нашому клубі не дуже відповідає рівню Другої ліги, тож якщо у нас щось зміниться, то, можливо, зможемо розширити Другу лігу. На мій погляд, 10 команд у групі для Другої ліги – це замало.

Оцените
Поделитесь

Оставить комментарий на форумеОбновить