Переяслав-Хмельницький називають містом музеїв. Воно багате своєю історією та архітектурою, посідає перше місце за кількістю музеїв (їх близько тридцяти) на душу населення. В ньому жили і працювали видатні українські особистості, зокрема Богдан Хмельницький, Григорій Сковорода і Тарас Шевченко.
Багата історія і музеї – головні асоціації, які виникають при згадці Переяслава-Хмельницького. Щодо досягнень у спорті, то в цьому плані місту особливо нічим похвалитися. Якщо говорити про футбол, то його розквіт припав на час, коли у Переяславі-Хмельницькому працював Микола Кірсанов. Під керівництвом відомого радянського арбітра та заслуженого тренера України міська команда стала бронзовим призером чемпіонату Київщини.
Футбольну славу місту і району на теренах області намагалися повернути керівники футбольного клубу "Переяславщина". Він став першим за двадцять років представником Переяслава-Хмельницького, який зійшов на п’єдестал пошани обласних змагань. У 2016-му "Переяславщина" виборола срібні нагороди першості Київщини, а вже наступного року дебютувала у вищій лізі чемпіонату області.
Перехід на більш високий рівень дався колективу непросто. Протягом сезону "Переяславщина" зазнала декількох нищівних поразок. Проте, у підсумку фінішувала на дванадцятому місці серед п’ятнадцяти команд – досить непоганий результат як для новачка турніру зі скромними фінансовими можливостями.
У міжсезоння "Переяславщині" вдалося дещо підсилити свій склад. І позитивний результат не змусив себе довго чекати - у шести стартових турах підопічні Мехмана Доли записали до свого активу сім очок. Це практично половина того, що команда здобула за підсумками всього попереднього сезону. Крім того, "Переяславщина" здобула вольову перемогу над зірковим ФК "Музичі" (у складі клубу виступали багато відомих у минулому футболістів) та вийшла у чвертьфінал Кубка Київщини. Проте, продовжити боротьбу за трофей команді не судилося. У середині червня "Переяславщина" припинила своє існування, що для більшості вболівальників, які слідкують за перипетіями чемпіонату Київщини, стало несподіванкою.
Читайте також: Воробей, Цихмейструк, Окодува и другие. Топ-20 звезд чемпионата Киевской области
У розмові з журналістом FootBoom спортивний директор клубу Олександр Якуба розповів про причини, які привели до настільки невтішних наслідків, згадав тернистий шлях, який протягом свого існування подолала "Переяславщина", а також підвів підсумки виступів команди.
"У районі нам не було рівних"
- Давайте розпочнемо з витоків "Переяславщини". З чого почалася історія команди, кому належала ідея її створення?
- Насправді, історія "Переяславщини" розпочалася ще в 2012-му році. Аматорська команда з мого рідного села Гайшин приймала участь у чемпіонаті району. В певний хороший момент футболом зацікавився Іван Васильович Забара, який на той час був керівником підприємства "Стейкагро". Він загорівся футболом, надав команді фінансову підтримку - хотів, щоб вона прогресувала, перемагала та досягала певних вершин. Проте, тим складом досягти поставлених цілей було неможливо. Тому була запрошена певна кількість футболістів з міста і району.
У першому сезоні "Стейкагро" (Гайшин) посіла друге місце, що було розцінено як невтішний результат. Тому прийняли рішення з місцевих хлопців залишити в команді лише перспективну молодь, щоб вона здобувала досвід і прогресувала. Забігаючи наперед, відзначу, що час довів правильність такого кроку. Євгеній Левченко, Андрій Полуденний, Олександр Антоненко, Владислав Петровський, Вадим Виноградній – всі ці хлопці у підсумку стали лідерами "Переяславщини", її ключовими гравцями, і до останнього залишалися з командою.
Щодо "Стейкагро", то на наступний сезон в команду були запрошені найкращі гравці району. Мабуть, не буде перебільшенням заявити, що "Стейкагро" став гегемоном у районному футболі. Ми перемогли у чемпіонаті, здобули кубки. У Переяслав-Хмельницькому районі рівних нам не було. Конкуренцію нам складав лише постійний призер районного чемпіонату - команда, яка зараз називається "Дем'янці-Сімекс".
Читайте також: Чемпіонат Київської області: "Переяславщина" зійшла з дистанції
- Хто очолював команду?
- Головним тренером "Стейкагро" був В’ячеслав Анатолійович Заболотній, відомий у регіоні за працею з дітьми.
- Яка подальша доля команди?
- У той час я вже безпосередньо допомагав у цьому проекті Івану Васильовичу Забарі. На мене багато хто ображався через те, що у команді не виступають місцеві хлопці. На мою адресу лунала критика. Дехто навіть заявляв, що ми вбили футбол у селі, адже не давали можливості місцевим хлопцям реалізувати себе. Проте, потрібно дещо розуміти: якщо просто приймати участь у чемпіонаті району чи області, то можна обійтися виключно місцевими гравцями. Але якщо ставити певні задачі, то потрібно запрошувати футболістів зі сторони.
Хочу зазначити, що в мене була мета на базі села Гайшин створити обласну команду, дубль якої виступав би у чемпіонаті району. У такий спосіб ми задіяли би всіх місцевих гравців. Ті з них, хто не проходив в основну команду, отримали би можливість виступати за "Стейкагро-2". Також була ідея проводити тренування в селі, а не в районному центрі. Всі бажаючі отримали би можливість займатися футболом. Хотів також зробити дитячу секцію. Проте, реалізувати задумане не вдалося...
- Чому?
- Для переходу на більший високий рівень команді потрібно було ще один – два роки відіграти у чемпіонаті району. Проте, після наших перемог всі інші учасники чемпіонату Переяслав-Хмельницького району виступили проти нас. Вони не бачили сенсу протистояти колективу, який забиватиме їм повні сітки м’ячів. У підсумку районна федерація футболу не допустила нас до участі у чемпіонаті. Проте, головною проблемою було інше – у 2014-му році від проекту відмовився особисто Іван Васильович Забара. Фактично, команда була покинута напризволяще.
Звісно, я не міг дозволити, щоб команда припинила своє існування. Ми розглядали можливість участі у чемпіонаті Борисполя, а також спробувати свої сили у першій лізі чемпіонату Київської області. Для цього потрібно було фінансування. Тому вирішили звернутися до нового мера Переяслава-Хмельницького – Тараса Вікторовича Костіна, в минулому боксера, кандидата в майстри спорту. Він простягнув руку допомоги і саме завдяки йому команда не зникла – зародився ФК "Переяслав". Тарас Вікторович виділив кошти на закупівлю форми, перевезення команди і офіційні внески. Кістяк команди склали футболісти "Стейкагро". З так званих "легіонерів" був лише Віктор Таран, який приїжджав до нас зі Щасливого.
- Тренером ФК "Переяслав" став Мехман Дола?
- Так. Мехман Дола – колишній професійний футболіст. Виступав за юнацьку та молодіжні збірні Азербайджану, дублюючий склад "Нефтчі", а також команду другої ліги СРСР - "Автомобіліст" (Мінгечаур), у яку його запросив легенда азербайджанського футболу Анатолій Андрійович Банішевський (віце-чемпіон Європи-1972, півфіналіст чемпіонату світу-1966). Я зустрівся з ним, розповів ідею того, що хотілося би створити. В нас виникли дійсно дружні відносини, дуже радий тому, що познайомився з цією людиною. До речі, він після тривалої перерви відвідав Батьківщину, де насамперед вирушив до могили свого вчителя – Анатолія Банішевського.
Читайте також: Мехман Дола: "Спробуємо поборотися за місце в п’ятірці кращих"
Тоді Мехман сказав, що для створення боєздатної команди, яка змогла б вирішувати високі завдання, потрібно три роки. У 2014-му році "Переяслав" фінішував на сьомому місці, а за рік повторив цей результат. У той час я вже був депутатом районної ради. На засіданнях почав піднімати питання про те, щоб район також допомагав команді. Місто не мало можливості у повній мірі забезпечувати фінансування клубу. Тому було запропоновано, щоб команда стала міськрайонною, бо у ній виступали як футболісти з міста, так і гравці з району. У підсумку команду було перейменовано у "Переяславщину".
"Районна рада всі фінансові домовленості виконувала, а з містом почали виникати проблеми"
- Вже під новою назвою команда здобула срібні медалі першої ліги Київської області.
- Так, але я хотів би ще повернутися у 2015-й рік. Тоді додалося фінансування від районної ради. Велику допомогу команді надав вже покійний Борис Михайлович Сонько, керівник відділу молоді і спорту районної ради. Булі й інші люди, які підтримували команду. Окремо хотів би відзначити та подякувати за величезну підтримку керівнику "АвтоПасЛайн" Олександру Дмитровичу Пасічнику і керівнику "Укрпромпостач 95" Доброскоку Сергію Григоровичу.
У 2015-му піднялося питання і в нас з’явилася можливість видавати гравцям по 50 гривень на виїзні матчі. Ми розуміли, що наших хлопців потрібно підтримувати, забезпечувати елементарним. Мабуть, наша команда залишалася єдиною у області, в якій гравці нічого не отримували. Проте, реалії життя вимагали іншого. Судіть самі: молоді хлопці їдуть на цілий день. Їм потрібно перекусити, випити чаю або кави...
- Я так розумію, що команда поступово розвивалася і на той час ніяких проблем в неї не виникало. Правильно?
- Районна рада всі фінансові домовленості виконувала, а з містом тоді почали виникати проблеми. Керівник відділу спорту міської ради Валерій Мільгевський постійно знаходив певні причини, щоб відмовити у фінансувані. Непорядна людина. Через нього місто відділялося від "Переяславщини", через що мені довелося просити гроші на утримування команди у меценатів і фермерів. Бо включно за бюджетні кошти утримувати клуб було неможливо.
За допомогою я звернуся до Івана Васильовича Забари. Але він відмовив, мотивувавши своє рішення тим, що гроші для команди і певні важилі впливу на потенційних спонсорів має шукати мер. Можливо, в нього існувала особиста неприязнь до мера. Можливо, мали місце певні політичні моменти. На мене тиснули, щоб я тиснув на мера. Але я на це не пішов, тому протягом певного періоду доводилося утримувати команду за свій рахунок.
- Незважаючи на проблеми, у 2016-му році команда досягла успіху. Чим запам’ятався той "срібний" сезон?
- До останнього туру ми вели боротьбу за золото з "Борисполем". Але найбільше у тому сезоні сподобався ФК "Граніт" (Шкарівка). Ми з Мехманом були найбільше здивовані тим, що в сільській місцевості можна утримувати настільки класне футбольне поле, мати таку інфраструктуру. Коли вперше опинилися в Шкарівці, взагалі були у захваті, бо до того постійно грали у першій лізі на футбольних полях приблизно такої якості, як у Переяславі-Хмельницькому. Або навіть гірше! За змістом гри, підходом до футболу "Граніт" залишив приємні враження.
Варто відзначити також досягнення Мехмана Доли. За підсумками сезону його було визнано найкращим тренером першої ліги Київщини. В історії переяславського футболу такого визнання на обласному рівні ніхто не отримував.
- Друге місце дозволяло команді спробувати свої сили у вищій лізі. Вагалися, чи підвищуватися у класі?
- Ми чудово розуміли, що це зовсім інший рівень, який до того ж потребує ще й збільшення фінансування. Насамперед ми запитали у футболістів, чи готові вони спробувати себе у вищій лізі. На що отримали від команди рішуче "так". Завдячуючи голові РДА Андрію Володимировичу Пряхіну, його першому заступнику Юрію Вікторовичу Бобровніку, а також всьому депутатському корпусу районної ради, команді виділили 50 тисяч гривень на закупівлю взуття. Раніше подібного ніхто не робив. Наступним кроком стало виділення 220 тисяч гривень на закупівлю костюмів, м’ячів і інших атрибутів спортивного інвентарю. Тобто ми отримали все необхідне для початку підготовки до старту у вищій лізі.
Зверніть увагу: Турнірна таблиця чемпіонату Київської області
- Чи не думали ви про те, щоб підсилити команду? Все ж так и рівень вищої ліги області значно перевершує рівень першої ліги.
- Ми не могли позбавити хлопців, які здобули це право, спробувати свої сили у вищій лізі, зіграти проти таких відомих футболістів, як Андрій Воробей, Еммануель Окодува, Володимир Бондаренко. Можливо, це була наша помилка, бо схоже на те, що хлопці не зрозуміли, куди потрапили. Серйозного ставлення і необхідної віддачі від них вже не було. Дехто неодноразово порушував дисципліну. Але треба відзначити, що фінансові можливості не дозволяли нам запросити більш кваліфікованих гравців. Серед місцевих юних футболістів підсилення також не знайшли. Так, у Переяславі-Хмельницькому є дитячі команди, які посідають призові місця у обласних турнірах. Проте, коли діти стають дорослими, то, звісно, віддають перевагу освіті, їдуть навчатися. Про футбол вони забувають. В принципі, до ФК "Переяславщина" представників міста і району не було в командах вищої і першої ліг Київщини. Принаймні, я таких не пам’ятаю.
- Незважаючи на поразку від "Кристала" у першому матчі з рахунком 0:5, старт "Переяславщини" у вищій лізі видався відносно успішним. У п’яти турах команда здобула п’ять очок. Проте, далі пішли поразки з нищівними рахунками…
- Ми з Мехманом були приємно здивовані рівнем вищої ліги. Навіть самі не очікували, що він буде настільки високим. Кожний тренер ставить певну ціль, інакше немає сенсу виступати. В інтерв’ю місцевій пресі Дола сказав, що "Переяславщина" намагатиметься закріпитися у першій шістці. Але це завдання команда не виконала. В нас зник той малюнок гри, що спостерігався у першій лізі. І справа навіть не в тому, що ми почали протистояти більш сильнішим суперникам. Ми просто не впізнавали на полі деяких лідерів команди. Деякі гравці не відповідали рівню вищої ліги, а певні люди руйнували мікроклімат всередині колективу.
Проте, за підсумками сезону "Переяславщина" не вилетіла – і це головне. Але в місцевій пресі здебільшого публікувалася лише критика на адресу команди. Слова про шосте місце були вирвані з контексту. Не підтримали нас і вболівальники. Своєю найбільшою перемогою ми вважали, що люди почали приходити на стадіон, їздити на виїзні матчі. Але коли в 2017-му році понеслися поразки з великим рахунком, ейфорія і радість у вболівальників швидко зникли. Ми хотіли грати для них, але 70% з тих людей, що знаходилися на трибунах, приходили на стадіон лише для того, щоб покритикувати.
Коли ми грали у першій лізі, люди приходили на стадіон і бачили лише гарну картинку, яка стала можлива завдяки нашій спільній великій праці. Вони не замислювалися над тим, що за цим стоїть. Потрібно було працювати сім днів на тиждень, щоб в суботу чи в неділю провести матч чемпіонату Київщини. При цьому зіткнулися з постійними проблемами і перешкодами, іноді доходило до абсурду – що нам не давали ключі від суддівської кімнати.
Вже після зняття команди з чемпіонату при спілкуванні з вболівальниками звучали фрази, мовляв, якби вони знали про проблеми, то допомогли б. Але ж раніше ми, наслідуючи практику європейських клубів, запровадили членські квитки, за рахунок яких планували трохи збільшити бюджет "Переяславщини". Відгукнулися на цю ідею і придбали ці квитки дуже мало людей – лише близькі і друзі. Можливо, прозвучить дивно, але більше половини придбавших склали дівчата, які намагалися таким чином підтримати хлопців. Іншим хотілося не докладаючи жодних зусиль і без всілякої допомоги впливати на команду.
"Нас нарешті почали поважати у вищій лізі"
- Напрошується висновок, що з кожним роком проблем ставало дедалі більше. Можливо, після завершення сезону 2017 року варто було все припинити?
- Після завершення чемпіонату Київської області-2017 ми чудово розуміли, що потрібно кардинально щось змінювати або дійсно зніматися з чемпіонату. Той склад себе вичерпав – він досяг свого максимуму. При цьому нам чітко і ясно сказали, що людина, яка спасла клуб в 2014-му [Тарас Вікторович Костін], категорично відмовляється його підтримувати надалі. Почали лунати безпідставні звинувачення, що ФК "Переяславщина" - це проект для заробляння і відмивання грошей. Люди навіть не підозрюють, скільки власних сил і навіть коштів я вклав в цей проект. Знайомі і друзі казали, що я - ненормальний. Дивувалися, навіщо мені цей тягар.
Тому взимку дійсно виникло запитання, чи продовжувати це все. Всі відмовлялися підтримувати "Переяславщину" фінансово, але знайшлася одна хороша людина – стійкий спонсор, який мав можливості і ресурси допомогти. В нас відбулася зустріч, під час якої я розписав йому свої ідеї і бачення. У підсумку стверджувального "так" від нього не почув, але він сказав, що рухаємося далі. Тобто існувала ймовірність, що він все ж вирішить підтримати команду. Іншими словами, подарував надію.
Розраховуючи на підтримку цього спонсора, вирішив ризикнути. Після того, коли вклав в цей проект стільки зусиль, вільного часу, праці і енергії, я вже не міг просто опустити руки. Потрібно було боротися до останнього.
- Мехман Дола і ви отримували гроші за роботу в команді?
- За весь час ні я, ні він жодної гривні не отримав.
- Зрозуміло. Як проходила підготовка до сезону 2018-го року?
- Рік ми починали у підвішеному стані, але запросили гравців на перегляд. Зважаючи на певні обставини, такі як брак фінансування і віддаленість Переяслава-Хмельницького від Києва, вибір футболістів в нас був невеликий. Проте, він був – і нам вдалося трішки підсилитися. Запросили двох гравців з Борисполя, також команду поповнили двоє африканців. Окремо хотілося би відзначити Руслана Ніфталієва. Він дуже хороша людина, професіонал, але, на жаль, через певні об'єктивні причини не зміг підсилити нашу команду. Втім, може це і на краще, зважаючи на те, яка доля спіткала нашу команду.
Читайте также: "Переяславщина" (Переяслав-Хмельницький) переглядає Руслана Ніфталієва
- "Переяславщина" стартувала у чемпіонаті Київщини-2018. Але наразі не розумію, звідки команда взяла гроші хоча б на заявковий внесок, не говорячи на те, щоб виплачувати добові гравцям?
- По-перше, нам трохи допоміг той спонсор, про якого була мова раніше. Отримали можливість трохи збільшити добові футболістам. До речі, у 2017-му році вони вже становили 100 гривень. По-друге, районна рада заклала 150 тисяч гривень на підтримку клубу. За це проголосував депутатський корпус. Проте, головою районної державної адміністрації став колишній "регіонал" - Юрій Васильович Клименко, який під час подій на Майдані Незалежності сприяв відправці "тітушок". Він заблокував рішення районної ради, тому у підсумку гроші не використали на потреби клубу. Мабуть, це сталося через особисту неприязнь до мене.
Приблизно після трьох – чотирьох матчів почалися незрозумілі події. З вуст Клименка та депутата районної ради від "Свободи" Сергія Шаменко лунали звинувачування, що "Переяславщина" - це проект для відмивання грошей. Хоча сам Клименко ці 150 тисяч незрозуміло куди використав. Він заключив договір на рік зі своїм же магазином, власником якого є його дружина, на постачання в районну державну адміністрацію цукерок та водички. Не розумію, як таких керівників назначають на місцях. Про який розвиток країни і її перспективи можна говорити, коли такі люди обіймають керівні посади. Говорять, що спорт - поза політикою. Але в Україні це не так. Політика та спорт - це дві невід’ємні складові.
- "Переяславщина" доволі непогано стартувала. Команда здобула сім очок, вийшла у чвертьфінал Кубка Київщини, але раптово зійшла з турнірної дистанції. Я так розумію, що спонсор у підсумку відмовився підтримати клуб?
- Так, в нас з’явилися позитивні результати. Вже перша ж гра з "ДГ Шевченківське", який має потужний фінансовий потенціал і гарні перспективи, показала, що ми конкурентоспроможні. Ми були на дві голови сильніше, але зіграли внічию 0:0. Потім була перемога над "Любомиром", молодь якого грає в сучасний футбол, старається контролювати м’яч. Після матчу сьомого туру проти "Діназа" нас відзначив тренер вишгородців Володимир Бондаренко. Він сказав, що ми вже на та команда, що була рік назад. За його словами, "Діназ" до того часу ніхто не примушував стільки бігати і оборонятися, як "Переяславщина". Коли чуєш схвальні відгуки від тренера такої команди, розумієш, що рухаєшся в правильному напрямку.
У 1/8 фіналу Кубка Київщини ми перемогли потужні "Музичі". Нас нарешті почали поважати у вищій лізі. Проте, вже в той момент я розумів, що кінець неминучий. Я повідомив Київську обласну федерацію футболу про намір зняти команду. У відповідь нас попросили хоча б дотягнути до завершення першого кола. Але можливостей для цього ми не мали.
Хочу відзначити, що як тільки з’явилася перша інформація про те, що "Переяславщина" знімається з чемпіонату, першим підтримку надав президент і тренер ФК "Патріот" (Баришівський район) - Євген Щербина. Я навіть не очікував. Він зателефонував, підтримав, а одразу після нього це зробив Володимир Бондаренко. Щиро вдячний їм за те, що в той важкий період намагалися допомогти. Також нас підтримали Валерій Петрович Валерко, Олександр Петрович Нігруца, Василь Богданович Наливайко.
- Підводячи підсумок існування ФК "Переяславщина", що можете відзначити?
- Наша головна перемога – клуб з року в рік представляв регіон на обласному рівні. Ми пройшли тернистий шлях не були командою – однорічкою. Особисто я багато чого навчився у Мехмана, він – Людина з великої літери. Не кожен може його сприйняти, зрозуміти. Але він дійсно став для мене справжнім другом. Крім того, познайомився з багатьма цікавими людьми. Виступи "Переяславщини" з 2014-го по 2018-й рік покращили репутацію нашого регіону в області. Так, були певні негативні моменти, коли наші футболісти отримували безглузді червоні картки, але в цілому задоволений роботою, яка була зроблена в цьому напрямку. В Переяслав-Хмельницький приїжджали кваліфіковані гравці з досвідом виступів у вищій лізі Україні, у національній збірній. Все-таки це рівень! Місто нічого подібного не знало з часів Кірсанова.
"Хотілося вибудувати футбольну вертикаль"
- Якби все склалося якнайкраще, які цілі і мету переслідував ФК "Переяславщина"?
- Хотілося вийти на певний рівень – вибудувати вертикаль, починаючи з дитячо-юнацького футболу і закінчуючи дорослою командою. Віддаючи дитину на футбол, батьки повинні розуміти, що професійними футболістами стають одиниці, а тих, хто гратиме у провідних командах країни, ще менше. Далеко не всі стають видатними футболістами. Хлопчики мають приходити на стадіон і дивитися, як виступають старші у чемпіонаті області, щоб з часом ті, хто не досягне високих вершин, змінили тих, хто грає на область і вже самі були прикладом для наступного покоління. Все ж таки чемпіонат області – це теж дуже високий рівень. В ньому грають багато колишніх зірок – є на кого рівнятися і чого прагнути.
Звісно, хотілося розвинути футбольну інфраструктуру. Зараз ведуться перемовини, щоб в місті зробили газон зі штучним покриттям. Він також надав би поштовх розвитку футболу у місті – можна було б проводити певні турніри, запрошувати сильні команди. Загалом багато було ідей.
- Після того, як "Переяславщина" припинила своє існування, де продовжують грати колишні футболісти команди?
- У перерві наші хлопці мали пропозиції спробувати себе в інших обласних командах. Раніше вони подібних запрошень не отримували. Інша справа, що більшість з них не підійшли командам. Хтось був в "Десні" (Погреби), "Соколі" (Михайлівка-Рубежівка). "Патріот" (Баришівський район) переглядав Петровського і Полуденного, але в команді залишився лише останній. Варцев декілька матчів зіграв за "Зорю" (Владиславка). Решта не підійшли. Хтось несерйозно ставився до тренувального процесу. В декого виникали складнощі з тим, щоб добиратися на тренування. Зокрема у Левченка весь час забирає основне місце роботи, хоча його потенціал дозволяє продовжувати успішно виступати у чемпіонаті області.
- Яким бачите майбутнє футболу у Переяслав-Хмельницькому районі?
- Можливо, з’являться люди, які будуть зацікавлені у відродженні футболу, з’явиться команда. Але наразі таких, на жаль, немає.
"Патріот" - це одне ціле, велика сім’я"
- Знаю, що ви отримали запрошення від "Патріота".
- Так, у перерві отримав запрошення приєднатися до народної команди Баришівського району на посаду віце-президента. Я вагався, бо потрібно було вливатися у вже сформований колектив, долати певну відстань. На перший погляд, в "Патріота" є все. Але було дуже приємно отримати це запрошення.
В першу чергу, приємно здивувала атмосфера в колективі. Недарма "Патріот" називають народною командою. Звісно, спочатку не міг так би мовити переключитися, бо була біль від втрати "Переяславщини". Але вже у першому офіційному матчі - проти "Діназа" в мене виникло велике хвилювання за перебіг поєдинку, результат.
"Патріот" - це одне ціле, велика сім’я. В цій команді я побачив те, що ми з Мехманом хотіли зробити у "Переяславщині". Викликає повагу, як вболівальники підтримують цю команду, як її люблять. Багато людей їздять на виїзні матчі, причому на власному транспорті. Можу сказати, що "Патріот" рухається у правильному напрямку.
- Вже встигли відчути всю напругу і принциповість дербі Баришівського району?
- Звісно. Але досі не розумію, чому дербі відбулося не у Баришівці. Матчі чемпіонату України і Кубка України серед аматорів "Авангард" приймає в Баришівці. Якість газону СК "Прогрес" влаштовувала керівництво клубу. Але як тільки справа дійшла до матчу з "Патрітом", то "Авангард" захотів перенести гру на поле зі штучним покриттям у Щасливому, мотивуючи це тим, що команда грає у комбінаційний футбол. Парадокс. Нічого проти футболістів не маю, але є питання до керівництва клубу: куди ви рухаєтеся?
- До речі, вітаю зі здобуттям бронзових нагород.
- Я мало зусиль доклав для здобутя бронзи. Все ж таки півроку був у "Переяславщині". Звісно, нам хотілося більшого. Погано стартували у другому колі, через що недорахувалися багатьох очок. Хочу відзначити, що у "Патріота" кожний знає, за що відповідає, і відмінно робить свою справу. Приємно здивований тим, наскільки все налагоджено. Євген Щербина і Вадим Кальченко – це люди, які дійсно люблять футбол. В принципі, у "Патріоті" всі такі фанатики народної гри. Але ще раз окремо відзначу Євгена Щербину. Лише одиниці займаються і переймаються футболом так, як він.
