Бахмацький футбол голосно заявив про себе в 1990-х роках. Вболівальники, які цікавляться українським футболом повинні пам’ятати яскраві команди з Бахмача. Зокрема "Агросервіс" у сезоні 1993/94 посів третє місце у третій зоні чемпіонату України серед аматорів (уявіть на хвилинку, в ті роки аматорський чемпіонат проходив у шести зонах, розподілених за територіальним принципом, в яких грало від чотирнадцяти до сімнадцяти команд – авт.), двічі ставав бронзовим призером першості Чернігівської області.
Мали змогу місцеві вболівальники спостерігати і за професійним футболом: сезон 1997/98 "Аверс" під керівництвом Володимира Спиридонова провів у другій лізі чемпіонату України. Лідерами команди були Віктор Філіпов, Олександр Черкащенко, Олександр Шелест та Ігор Колесников.
На зміну "Аверсу" прийшов "Прогрес", який своєю грою обнадіював вболівальницькі серця і мав у своєму активі "бронзу" обласного чемпіонату. Цікаво, що кістяк "прогресівців" складали грузинські легіонери.
Новий етап розвитку бахмацького футболу пов’язаний з Володимиром Іваньком, Миколою Тищенком та Ігорем Бадаєм, які у 2004 році відродили команду у Бахмачі. Починали з першості району. Згодом виступали у чемпіонаті країни фізкультурно-спортивного товариства "Колос". У 2015-му відбулися зміни на краще – відомий у краї бізнесмен-аграрій, народний депутат України VIII та IX скликань Валерій Давиденко (за трагічних обставин загинув у травні 2020 року – авт. ) почав опікуватися ФК "Агродім". Команда відразу ж завоювала лідерство у чемпіонаті Чернігівщини, стала учасником аматорської ліги України.
Наш співрозмовник – один із найвідоміших вихованців місцевого футболу, стовп оборони "Агродому", граючий асистент головного тренера Олександр Гаврильченко. Тема розмови – майбутнє його команди та всього бахмацького футболу .
- Олександре, у травні 2020 року після трагічної смерті президента "Агродому" Валерія Давиденко команда продовжила існування. Хто допоміг?
- Почну з того, що життя Валерія Миколайовича обірвалося 23 травня, а 27 травня у нас мала відбутися зустріч. Під час неї планували обговорити фінансування команди на другу частину чемпіонату України серед аматорів. Але надійшла трагічна звістка про смерть… Аматорський чемпіонат, який через пандемію поновився значно пізніше, "Агродім" зі зрозумілих причин не дограв. А коли постало питання участі команди в чемпіонаті Чернігівської області на допомогу прийшов бізнес-партнер та кум Валерія Давиденка – народний депутат України IX скликання Борис Приходько. Стартували на область з мінімальним бюджетом.
- Яким вам запам’ятався Валерій Давиденко?
- Щирим, чесним, відвертим, патріотом своєї малої батьківщини. Річ у тім, що від футболу Валерій Миколайович не фанатів, але коли знадобилося його сприяння – він відгукнувся. Давиденко сильно переживав за благополуччя рідного регіону, хотів бути до нього дотичним як меценат. Щороку ми надавали йому бюджет клубу на рік, який він затверджував. При ньому в нас була ударна п’ятирічка: 2015-ий – "бронза", 2016 – "срібло", 2017-ий – "золото", 2018- ий – "срібло". Вдруге обласним чемпіоном "Агродім" став вже без нього – у 2020 році. Шлях до цього чемпіонства був найважчим.
- Торішній склад "Агродому" суттєво змінився порівняно з попередніми сезонами? Чи вдалося вберегти ключових гравців?
- На старті сезону – кістяк зберегли. Команду залишили лише декілька гравців, яких я можу зрозуміти. Труднощі почалися восени, ближче до фінішу. В команду другої ліги чемпіонату України "Перемога" (Дніпро) перейшов Андрій Цопа, Назар Волошин подався в один з польських любительських клубів. Окрім цього, деякі футболісти зазнали травм. Інколи у заявці було 11-12 гравців. Довелося навіть згадати молодість та вийти на поле головному тренеру Миколі Тищенку. На деякі поєдинки залучали заслужених бахмацьких ветеранів – Сергія Соболєва та Ігоря Cаленка.
Вдячний всім хлопцям, "Агродім" дуже впевнено провів весь турнірний шлях, не зазнавши жодної поразки. Призова трійка, до речі, виглядає наступним чином: "Агродім" - 23 очок, МФК "Ніжин" - 21 очко, "Борзна-Зміна" - 17 очок.
- На календарі середина лютого, новий сезон не за горами. Як наразі обстоять справи в "Агродому"? Чи є зацікавленість місцевої влади, підприємців в існуванні команди?
- Мер та бізнес нас розуміють, заважають – місцеві себелюбці-політикани. Ми зустрічалися з міським головою Бахмача Павлом Шимком, маємо попередню згоду щодо підтримки "Агродому" і від представника аграрного бізнесу – Валерія Колоші. Невдовзі плануємо зустрітися з народним депутатом України Анатолієм Гуньком, який представляє наш виборчий округ. Але, як це не дивно, подібний розвиток подій подобається не всім – групка місцевих депутатів-неробів бігає до мера та шепоче йому на вухо, щоб не зв’язувався зі мною та Миколою Тищенком. Напевно, не дає спокою те, що нам з Миколою, молодим хлопцям, вдалося за п’ять років вивести команду з Бахмача в лідери чемпіонату Чернігівщини, стати учасниками чемпіонату України. А де були вони весь цей час? Чому споглядали, що руйнувалася спортивна зала, до якої зараз страшно заходити – вона в аварійному стані. Прізвищ не називатиму, "доброзичливці", які "переймаються" долею Бахмач, думаю, самі здогадаються про кого йдеться.
Якщо все те, що задумали здійснимо – виступатимемо в аматорській лізі України та чемпіонаті Чернігівської області. Ми хочемо, щоб "Агродім" став народним клубом, щоб фінансування відбувалося як з міського бюджету, так і всі охочі могли робити свої внески. Маємо стратегію розвитку: побудова клубної піраміди – від наймолодшої дитячої групи до головної команди.
Мене, наприклад, вже багато років хвилює наша ДЮСШ, яка ніби й існує, але кадри в дорослий ледь постачає. Ефективність – слабка. А у нас потім запитують: чому не грають місцеві? Панове, а де ж їх взяти? Наприклад, групу 2011 року народження та дівочу команду взяв під свою опіку почесний президент "Єдності" Михайло Голиця. До слова, Михайло Миколайович свого часу також підтримував юнацьку команду Бахмача 1988 року народження, в якій навчався і я. Згодом вона увійшла в структуру "Єдності".
Отже, вже найближчими тижнями визначиться майбутнє бахмацького футболу. Я – налаштований оптимістично. Час біжить дуже швидко і футболісти повинні грати, радувати наших уболівальників. Потрібна визначеність. Дуже не хотілося, щоб хлопці розійшлися по іншим командах.
- Команда вже розпочала підготовку до сезону?
- Ні. "Агродім" разом ще не збирався. Хлопці, хто де, підтримують форму виступами у футзальних турнірах. З ними – постійний зв’язок і вони готові "по команді" відразу приїхати. У цьому сезоні ставку робитимемо на місцевих, гравцях з сусідніх населених пунктів. Зазначу, що в підготовчий період "Агродім" планує базуватися та тренуватися в Бахмачі.
- Чи продовжить тренувати команду багаторічний наставник Микола Тищенко?
- Ну куди ж без нього? ! Микола Віталійович залишається з нами. Це людина, яка знаходилася біля витоків створення команди, пройшла з нею весь шлях та докладала багато зусиль, щоб "Агродім" на Чернігівщині став футбольним брендом. Тищенко та Гаврильченко продовжують боротися за майбутнє бахмацького футболу. Можливо, це звучить пафосно, але насправді так і є. Хто, якщо не ми?
- Бахмач дав путівку у великий футбол багатьом гравцям. Нагадайте ці імена.
- Поїхали. Микола Федорко, 1970 року народження: грав за "Десну" (Чернігів), "Поділля" (Хмельницький), "Поліграфтехніку" (Олександрія), інші команди; очолював "Кримтеплицю" (Молодіжне), "Поділля" (Хмельницький), "Динамо" (Хмельницький). Юрій Яковенко, 1971 року народження, виступав за чернігівську "Десну", криворізький "Кривбас", кіровоградську "Зірку", російські клуби. 33- річний Денис Васильєв пограв за київські ЦСКА та "Оболонь", криворізький "Кривбас", одеський "Чорноморець" , інші команди. Якщо все буде гаразд, Денис цього сезону повернеться в "Агродім". На професійному рівні також пограли: Бадрі Акубардія, Роман Журба та Артем Стрілець. Великі надії покладаємо на 15-річного Дмитра Косача, який навчається в академії "Динамо" (Київ).
Довідка
Олександр Миколайович Гаврильченко народився 13 лютого 1988 року у Бахмачі. Футбольну кар’єру почав у місцевій ДЮСШ у тренерів Володимира Стецюка та Володимира Марченка. Займався з командою 1988 року народження, яка посідали високі місця на турнірі "Шкіряний м`яч" та в чемпіонаті ДЮФЛУ. Після цього навчався футбольній майстерності у школі "Єдності" (Плиски) Після чого вісім років відіграв за "Єдність", а також в "Діназі" (Вишгород), "Арсеналі" (Київ), "Меліораторі" (Київ).
